Первісно П’ятдесятниця була святом жнив та подяки. Свою назву вона отримала тому, що це був п’ятдесятий день після Пасхи і також п’ятдесятий день від початку жнив. Як свідчить історія, того дня до Єрусалима приходила велика кількість євреїв із різних куточків країни, щоб подякувати Господові за плоди землі і скласти з них у храмі жертву. У своїй книжці «Пізнай свій обряд» отець Юліян Катрій зауважує, що згодом до свята П’ятдесятниці, вшанування жнив, долучився й історичний аспект — річниця надання Божого Закону на горі Синай 50-го дня після виходу з Єгипту.
Із спільного джерела
Свято Пасхи і П’ятдесятниці перші послідовники Христа перейняли від старозавітних євреїв. Однак, на думку священика храму Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього УГКЦ у Львові отця Михайла (Сарабахи), хоча назва свята залишилась незмінна, християни надали йому зовсім іншого значення та змісту: «Ми виходимо із спільного джерела, звичайно, перейняли якісь певні речі, проте прийшли до цього празника із новим Духом, новим Серцем, які нам дав Господь».
Для новозавітної Церкви головним мотивом святкування П’ятдесятниці було зіслання Святого Духа на апостолів. Саме із цієї події й походять інші назви свята — День Зіслання Святого Духа, або День Святої Трійці. Загальновизнаним празник став лише у ІІІ—ІV століттях, після прийняття Церквою догмату про Трійцю — визнання існування єдиного Бога з одночасним визнанням трьох його іпостасей: Отця, Сина, Святого Духа. Бог-Отець послав Сина на землю; Син явив нам шлях до Отця — дорогу смирення, настановив нас любити Бога і ближніх, постраждав на хресті за наші гріхи, воскрес і вознісся на небо, обіцяючи учням послати Духа Святого, Утішителя. І тепер Цей Утішитель зійшов на учнів і наповнює засновану Христом Церкву. Свято Трійці завжди припадає на неділю.
Прикмети й обряди
Українські християни на Свято Трійці прикрашають свої будинки, житло, церкви і навіть подвір’я живою зеленню. «Традиція уквітчувати зеленню символічна, — каже отець Михайло. — Ми спостерігаємо, як весна минає і настає літо. Так діє Бог — він тримає все в житті. Наприклад, молитва «Царю небесний» показує, що Господь і є самим життям, його джерелом, тим, що наповнює... Без Нього нічого б не було! І ми повинні бути вдячні Господові. У символіці церкви зелений — це колір життя, колір діяння Святого Духа. Із давніх-давен люди прикрашали домівки зеленню і так виражали свою шану Богові, вдячність за врожай і просили ласки Святого Духа для тої праці, яку вони мають. Власне, щоби не жити тільки для якихось земних речей, бо тоді чоловік маліє, веде споживацький спосіб життя, люди просили Бога, щоби він оборонив їхні городи, землю від пошестей і молили про здоров’я, щоби спожити плоди своєї праці». Квіти і зелень дерев є ознакою життя, тому стали символом життєдайного Святого Духа. Як природа навесні оновлюється зеленню і квітами, так і свята Церква та її вірні оновлюються силою Святого Духа. Звідси і ще одна назва П’ятидесятниці — Зелені свята.
До всіх днів Зелених свят приурочено багато різноманітних обрядових дійств, які мають дуже давнє походження. Старослов’янські обряди поклоніння деревам збереглися в українців у звичаях ставити на Трійцю клечання у вигляді берізок, кленів і ясенків на подвір’ях, центральних сільських майданах, на вигонах, у прикрашанні хатньої стріхи гілками й різними запашними травами.
Також прикрашали дім ізсередини. Ароматним зіллям заквітчували ікони, вішали його на жердку, біля вікон, розсипали товстим килимом по долівці. Важливо, що ці вінки і трави не викидали, а згодом надягали на молоді головки капусти (щоб росла «головата» і її не точила гусінь). Засушену зелень зберігали, і якщо, не дай Боже, хворіла худоба, то їй до корму додавали троїцького зілля. Троїцьким клечанням також підкурювали хворих людей і тварин. Теж існувала традиція зашивати згорток зілля в подушку для мерців. Люди вірили, що це допоможе померлим родичам «бути спокійними на тому світі».
За переказами, на Львівщині селяни у троїцькі дні збиралися в певному місці, наприклад, біля великої гори, і хором співали, копали невеликі копанки в землі, здійснювали інші обряди. Молодь грала в різні ігри. «Однак ці традиції вже майже втрачено, — із сумом розповідає отець Михайло. — Надзвичайно нелегка праця — відродити все це, зібрати по селах перекази, записати, навчити...».
Львівська область.
На знімку: отець Михайло Сарабаха.
Фото автора.
До реЧІ
На час Зелених свят суворо заборонялося купатися у водоймах і в морі. Не лише жінки та дівчата, а й чоловіки та хлопці боялися, що у воді їх підстережуть русалки, залоскочуть і затягнуть до себе на дно. Таке вірування збереглося подекуди й досі: дехто вважає, що кожного утопленика на Трійцю забирали мавки.
