Останніми роками молоде покоління, окрім традиційних малювання, танців, співів, почало цікавитися різними незвичайними хобі. Починалося все з буккросингу, коли люди лишали вже прочитані книжки в громадських місцях, щоб хтось інший міг їх забрати, а вже потім передати далі. На хвилі популярності цього громадського руху став розвиватися суміжний — посткросинг, що сьогодні вже охоплює 390 тисяч учасників з 218 країн.
Ідея зародження посткросингу належить португальцю Пауло Магалесу, що створив у 2005 році веб-сайт postcrossіng.com і зібрав вісьмох однодумців, які втілили ідею в життя. Ідея проекту полягає в тому, що, надсилаючи одну листівку, ти отримуєш другу у відповідь. Для цього треба зареєструватися на веб-сайті, вказати повну адресу, надіслати запит на контакти адресата, відправити йому листівку й чекати на свою вже від іншої людини, після чого обов’язково внести листівку до системи. Але це лише традиційна форма обміну. Посткросери вигадали, наприклад, «ланцюговий» спосіб, коли учасники, дописавши у відповідну тему на форумі, мають відправити листівку автору вище опублікованого повідомлення.
Українська спільнота сьогодні налічує 45 тисяч учасників, один з яких надіслав уже понад 1300 листівок.
І їх кількість з кожним днем зростає. На головне запитання «чому ви посткросуєте?» вітчизняні прихильники руху жартома відповідають: «Щоб у світі було більше поштових скриньок!», що цілком відповідає меті проекту — поєднати людей та популяризувати традицію листування.
«Виникає ілюзія мандрівки світом...»
Олена, 19 років, Київ, студентка (на знімку)
Про посткросинг я дізналася від своєї подруги. Розповідь мене зацікавила, і я вирішила спробувати. Для мене це ще й спосіб покращити англійську чи іншу мову, якщо ти пишеш людині, яка її знає.
Можна познайомитися з людьми з різних країн і навіть дуже далеких. Так виникає ілюзія мандрівки світом, дізнаєшся про життя в різних країнах та містах. Найціннішою в моїй колекції є вінтажна листівка з картою Гавайських островів 1950 року. Але що в посткросингу неприємно, так це затримки з надходженням. У мене є листівка, яка йде до місця призначення вже 153 дні. Незрозуміло — чи її загубили на пошті, чи той, хто мав би її отримати, просто не зареєстрував її. Шкода...
«Це краще, ніж просто прочитати, що тобі написав комп’ютер»
Діана, 19 років, Чернівці, студентка (на знімку)
Для мене посткросинг — це насамперед знайомство з новими та цікавими людьми, яких ти в житті не зміг би зустріти. По-друге, це знайомство із культурою та традиціями інших країн, де, мабуть, не у кожного є можливість побувати. По-третє, це чудова нагода відновити роботу паперової пошти. Адже витягувати листівку із поштової скрині набагато приємніше, ніж просто зайти на мейл і прочитати, що тобі написав комп’ютер.
Моє знайомство з посткросингом відбулося, коли я захотіла замовити декілька листівок з-за кордону, щоб привітати друзів. Так я натрапила на офіційний сайт та відправила свою першу листівку в Росію. Саме з росіянами та білорусами, до речі, я найчастіше й обмінююся. Хоча, звісно, хотілося б отримати листівку і з Африки чи Південної Америки. Також я знаю, що є країна, в якій зареєстрований лише один юзер. Такій листівці я, мабуть, зраділа б найдужче.
Сьогодні в моїй офіційній колекції 40 отриманих та 40 відправлених листівок, але це не враховуючи надіслані нетрадиційними методами обміну. Раніше, коли ще не замовляла в Інтернеті, я надсилала листівки з панорамами Чернівців, нині усе простіше: можна зробити спільне замовлення, що обійдеться у 50 гривень.
На своїх листівках я зазвичай розповідаю, як пройшов день, які в мене плани, можу намалювати щось, процитувати слова відомої людини, а в кінці обов’язково пишу дату та про погоду. З останніх мені дуже подобається листівка з 3-D зображенням повного місяця. Хоча часто трапляється, що вони не доходять, у мене вже близько шести загублених на сайті. В основному — з Росії і в Росію. Та буває, що листівки все ж таки доходять, але через два місяці, так було з Києвом. Останнім часом стала помічати, що у мене розвивається залежність від посткросингу. Постійно треба хоча б якісь листівки отримувати, а то опускаються руки і настрій падає, коли бачиш пусту поштову скриньку...
Фото надані учасниками опитування.
ЦІКАВІ ФАКТИ
Перша листівка була відправлена з Португалії в Португалію.
Загальна відстань, яку пройшли листівки, становить 50 млрд. км, що у 330 разів більше за відстань від Землі до Сонця.
Система нараховує 11 листівок з Антарктиди, але насправді це лише жарт учасників проекту під час реєстрації.
27 січня 2012 року з Японії в Німеччину було відправлено десятимільйонну листівку.
Вартість відправлення за кордон листівки або ж листа (до 20 грамів) однакова для усіх країн, незалежно від відстані. Тому не важливо, відправляєте ви листа у Польщу чи Сполучені Штати Америки. А от ситуація із наземною доставкою й авіа — неоднозначна. Теоретично авіапошта мала би бути швидшою, однак, за словами посткросерів, іноді наземна доставка кореспонденції швидша.
Часто листівки із марками замість авіапошти відправляють наземним шляхом, а іноді листівки, відіслані наземними дорогами, долітають, як авіа. От приміром, є випадки, коли до США листівки за наземним тарифом доходили за 6 діб.
Географія учасників посткросингу:
Росія — 11%
Сполучені Штати Америки — 10%
Китай — 9%
Тайвань — 8%
Німеччина — 7%
Нідерланди — 6%
Польща — 5%
Україна — 4%
Білорусь — 4%
Фінляндія — 3%
Великобританія — 2%
Інші — 26%
За матеріалами сайту postcrossing.com.
Маршрути посткросингу
