Законопроект про екстрену медичну допомогу готували давно. Обговорювали два роки. Улітку 2012-го парламент його ухвалив. З нового року документ мав був ожити. Й тут з’ясовується, що до появи планового немовляти на світ не підготувалися.

Спроби змусити працювати «Швидку допомогу» по-новому робилися в пілотних регіонах (Донецькій, Дніпропетровській, Вінницькій областях та Києві), де обкатували нововведення реформи в медицині. Це викликало чимало нарікань серед населення. Оприлюднене в пресі повідомлення про те, що в Київській області карета з червоним хрестом взагалі не приїхала на виклик, спричинило резонанс навіть серед можновладців.

Коментуючи цей випадок, перший заступник голови адміністрації Президента України Ірина Акімова списала його на «недбалість місцевих органів влади, відсутність правильної організації роботи, що й видало такий негативний результат реформ». Зауважимо, і глава держави не раз критикував ноу-хау, що відбуваються з екстреною медичною допомогою.

Утім, судячи з реакції перепризначеного міністра охорони здоров’я Раїси Богатирьової (а вона не надто багатослівна на цій посаді) — все під контролем. На селекторній нараді в Кабміні під головуванням віце-прем’єр-міністра Костянтина Грищенка Раїса Василівна сказала, що МОЗ давно готувався до введення в дію закону про екстрену допомогу, і, мовляв, позаштатні ситуації, що виникають у цьому процесі, — прояв людського чинника... А перебіг реформ у пілотних областях профільний міністр вважає вдалим. Схоже, її оптимізму не розділяє ні глава держави, ні глава уряду.

Так, представник апарату Президента Ірина Акімова заявила про те, що жоден підзаконний акт не прийнято вчасно. Мовляв, лише в грудні в регіонах з’явилася нормативна база для реалізації вищезгаданого закону. Досі в частині областей не створено регіональних центрів екстреної медичної допомоги. Щоправда, керівник МОЗ обіцяє, що вже в непілотних регіонах почнуть функціонувати в І кварталі близько 300, а до кінця року ще 550 центрів первинної медико-санітарної допомоги.

До того ж, за словами Акімової, не була відпрацьована тема стимулювання працівників «швидкої допомоги», і це питання не знайшло відображення в держбюджеті на поточний рік...

Але водночас у системі екстреної допомоги, за словами заступника міністра охорони здоров’я Олександра Толстанова, буде задіяно понад 5 тисяч із 196 тисяч працюючих лікарів. Отже, на голому ентузіазмі й голими руками ці люди в білих халатах повинні просувати реформу в маси.

Фінансування екстреної медичної допомоги покладено на обласні бюджети, а можливості багатьох із них досить обмежені. Так, за даним міністра охорони здоров’я, Кіровоградська область виділила на ці цілі 56 мільйонів гривень на рік. Цієї суми вистачить хіба що на зарплату медикам. Але ж екстрена медична допомога по-новому припускає не лише «швидкість доставки», а й поліпшення оснащення карет медикаментами й обладнанням. За даними МОЗ, торік фінансування одного виклику «швидкої» збільшилось вчетверо — із 6 до 25 гривень. Щоправда, судячи з відгуків наших читачів про якість надання першої невідкладної медичної допомоги, це помітили мало хто.

На жаль, укотре реформатори поставили віз, а в цьому разі карету «швидкої допомоги», попереду коня. Що провокує стрес у населення й побоювання того, щоб екстрена медична допомога не перетворилася на екстремальну для всіх учасників цього погано підготовленого експерименту.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.

 

Удома в мене більше шансів вижити...

Новорічні свята для родини київських медиків Ірини та Станіслава виявилися кривавими в буквальному значенні слова. Нічого не передвіщало лиха. Цього дня старшу доньку відправили в гості до подружки, а молодша, півторарічна, тупотіла по квартирі, заважаючи мамі прибирати. Ірина відкрила кватирки на провітрювання. Пішла в кімнату. І тут почула дзенькіт битого скла в кухонних дверях. Жінка вибігла в коридор і побачила чоловіка, який встиг вихопити дитину із зливи осколків. Слава Богу, на дочці не було жодної подряпини, а чоловікові осколком перерізало і вену, і аорту на руці.

Ірина не розгубилася. Сама вона медсестра, тому в будинку знайшлися перев’язувальні матеріали й гумові джгути.

— Крові було дуже багато. Я перев’язала руку чоловікові і побігла викликати «швидку». Крововтрата — дуже небезпечна. Треба діяти швидко. На невідкладну медичну допомогу в разі пошкодження аорти дається чотири хвилини, вени — трохи більше. А тут усе разом, — згадує Ірина.

Ситуацію пояснила докладно, набравши номер «103». А у відповідь почула: мовляв, така розумна діагнози ставити? Жінка відповіла, що сама медик і знає, що каже.

Карета з червоним хрестом примчала за двадцять хвилин. В її арсеналі не було жодних ліків, що зупиняють кровотечу... Фельдшер «порожньої» допомоги викликав іншу бригаду, яка прибула хвилин за десять, на щастя, з ліками. Чоловіка забрали до лікарні. Ірину з маленькою дитиною в машину не взяли. Вона зателефонувала свекрусі, і та приїхала до медзакладу через 15 хвилин після того, як туди доправили Станіслава. Його ще не оглядав лікар.

Після огляду ескулап виніс вердикт: потрібна резекція. Ціна — 4 тисячі гривень. І запитав: «Будемо робити чи ні?».

Після операції Станіслава помістили в палату разом із «гнійними» хворими. Він телефонував додому із проханням терміново його забрати.

— Я не наважувалася. Гадала, в лікарні під наглядом лікарів чоловікові буде краще. Тим паче в нього дуже впав гемоглобін. Але він наполягав, що вдома в нього більше шансів вижити, — каже Ірина.

Рука Станіслава загоїлася. Гемоглобін потроху нормалізується. Усе найгірше вже позаду. У цій історії постраждалому пощастило, що його дружина сама змогла надати йому першу медичну допомогу. «Швидка» просто не встигла б...