22-річна киянка Оксана в цей вечір залишилася вдома зі своєю бабусею. Жінку похилого віку забрали на зиму із сільського будинку до Києва. Мовляв, 85 років — уже серйозний вік, і якщо раптом щось станеться, родина буде поруч.

І це «раптом» сталося саме в той вечір, коли батьки Оксани виїхали з міста у справах. Бабусі стало погано. Тиск зреагував на різку зміну погоди. Спочатку жінка прийняла свої пігулки, які прописав терапевт. Не допомогло. Краще не ставало. Оксана вирішила викликати «швидку». Гіпертонія — не жарт. Набрала «103». Пояснила ситуацію. Мовляв, високий тиск — 180 на 90. І збити його підручними засобами не вдається.

Почувши, що допомога потрібна літній людині, на тому кінці дроту заявили, що... не приїдуть. Порадили викликати «невідкладну». Дівчина так і зробила. І знову докладно розповіла «історію хвороби» своєї бабусі. І знову отримала відмову: телефонуйте у «швидку», це їхній випадок.

Оксана не здавалася —  знову і знову набирала номер, відомий з дитинства, вимагаючи, щоб жінці похилого віку надали першу допомогу. Їй знову відмовили. Дівчина обурювалася, зірвалася на крик. І тоді почула про якусь інструкцію, відповідно до якої карета з червоним хрестом тепер виїжджає до пацієнтів з інфарктами або в разі температури 40 градусів, якщо вона не збивається. Мовляв, гіпертонічний криз там не значиться. Хоча Оксана добре знала, що підвищений тиск може спровокувати інсульт — у програмі теленовин сюжет такий був з якимись чиновниками з МОЗ. Дівчина запам’ятала, що медики пояснювали: вчасна допомога може вберегти людини від такого розвитку ситуації.

— Назвіть прізвище, хто мені відмовляє, — зажадала вона. У слухавці — гудки.

Тієї ночі до бабусі так ніхто і  не приїхав. Слава Богу, обійшлося. Ранком повернулися батьки й відвезли її на консультацію до поліклініки.

А от у сусідів Оксани сталося лихо. Там не обійшлося... Глава сімейства Євген Петрович поїхав у відрядження до Миколаєва. Наприкінці робочого дня гострим болем нагадала про себе виразка. Викликали «швидку». Забирати іногороднього бригада відмовилася. Поїхала. Чоловік знепритомнів. Колеги викликали карету ще раз. Хворого таки госпіталізували із проривом виразки. Прооперували. Але час було втрачено. Через кілька днів він помер...

Нещодавно МОЗ подав до Кабміну України порядок реформування «Швидкої медичної допомоги». Реформу планується здійснити без виділення додаткових бюджетних коштів. Зокрема, вона передбачає, що карета «швидкої допомоги» доїжджатиме до пацієнта за 10 хвилин у місті й 20 хвилин у сільській місцевості. Водночас відповідальність за невчасну подачу машини пропонується покласти на диспетчера.

Крім цього, реформа припускає створення центрів екстреної медичної допомоги, фінансування яких здійснюватиметься через обласні бюджети. Також пропонується, щоб «швидку допомогу» можна було викликати за номерами «103» і «112».

1 січня 2013 року набуде чинності закон із реорганізації системи екстреної медичної допомоги. Багато хто вважає, що майбутні нововведення спрямовано на руйнування системи. Побоюються, якщо професійних лікарів замінять «парамедики» (фельдшери), то на місці «швидка допомога» не зробить необхідних медичних маніпуляцій. Це означає, що хворого бригада зможе просто доправити до медичного центру для надання допомоги. А реанімацію, кардіореанімацію й іншу інтенсивну терапію зможуть здійснювати лікарські бригади.

Спеціалізованих бригад в Україні — 275, і є вони тільки в великих містах. Загальне число лікарських бригад — 1201. Якою бачить МОЗ ідеальну лікарську бригаду: це така команда фахівців, що може надати будь-який необхідний вид реанімаційної допомоги або інтенсивної на догоспітальному етапі. На чолі такої бригади повинен стояти лікар з «медицини невідкладних станів».