Засновано премію імені Ірини Калинець

Міжнародний освітній фонд імені Ярослава Мудрого заснував Премію імені Ірини Калинець за активну участь у громадсько-політичному житті України. Премія присуджується за здобутки, що сприяють розвитку суспільства, за утвердження історичної пам’яті українського народу, його національної свідомості та самобутності, розвиток української освіти, культури та літератури й утверджують високий авторитет України у світі. Лауреатами премії можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства.

1. За громадську позицію та мужність — тим, хто активно обстоює українські позиції у державотворчому процесі.

2. За низку публікацій (наукових, науково-публіцистичних, публіцистичних), в яких утверджується авторитет України та вивчаються білі плями нашої історії.

3. За виявлення та популяризацію героїчних сторінок в історії України (у музейній справі).

Премія присуджується за рішенням Науково-експертної ради фонду щорічно до Дня українського політв’язня — 12 січня.

Висунення кандидатур на здобуття премії — до 15 грудня.

Особа може бути лауреатом премії лише один раз.

Подання на премію приймаються від громадських організацій, державних установ і підприємств усіх форм власності за адресою: 01042, м. Київ, бульвар Марії Приймаченко, 6А, Міжнародний освітній фонд імені Ярослава Мудрого.

ІРИНА КАЛИНЕЦЬ

(6.ХІІ.1940—31.VІІ.2012) поетеса, прозаїк, публіцист, культуролог, літературознавець, громадський діяч.

Народилася у Львові в українській робітничій родині. Закінчила слов’янське відділення філологічного факультету Львівського університету (1964), вчителювала. 1970-го під час другої хвилі брежнєвських репресій за виступи на оборону переслідуваних діячів культури звільнена з роботи. У 1972-му заарештована за «антирадянську агітацію та пропаганду», засуджена до 6 років ув’язнення в політичних таборах Мордовії та 3 років заслання. 1981-го повернулася до Львова.

Від 1987 року Ірина Калинець серед ініціаторів пробудження культурного та громадського життя Львова брала участь у створенні Клубу молодих учених, Товариства Лева, групи «Євшан-зілля», Товариства української мови, «Меморіалу», Народного Руху України. Учасник руху за відродження УГКЦ.

Працювала начальником Львівського облуправління освіти. Ініціювала перебудову навчального процесу в напрямі українізації шкільної системи, зміну програм, створення низки нових навчальних закладів (ліцеїв, гімназій, зокрема ліцею імені Героїв Крут), профільної газети «Основа», Міжнародного центру освіти, науки та культури, відновила діяльність «Рідної школи».

З 1990 року — депутат Верховної Ради України, з 1992-го по 1994-й працювала у Верховній Раді головою підкомісії в Комісії з питань освіти. З 2002-го по 2011 рік — доцент, згодом професор кафедри української літератури Львівського національного університету імені Івана Франка.

Автор поетичної книги «Шлюб із полином» (1995), роману «Вбивство тисячолітньої давності» (1997); наукових праць «Гуни — нащадки Ізраїлю» (1997); студії над «Словом о полку Ігоревім» (1999); «Загадки хрещення України-Русі» (2000); «Епоха гунів та її передісторія: у світлі біблійних джерел» (2007) та ін.

Героїня світу (США, Ротчестер, 1998). Нагороджена орденом княгині Ольги ІІІ (2000) та ІІ (2006) ступенів.