В цехах Калинівського машинобудівного заводу на Вінниччині створюють техніку, яка має великий попит за кордоном. З усіх країн СНД тільки ми виготовляємо буртоукладальні машини (БУМ) для розвантаження автомобілів з буряками і формування кагатів з корінців на цукрозаводах. Підприємство 70 відсотків продукції відправляє зарубіжним споживачам і тим самим заробляє для держави валюту. Вітчизняний виробник, найближчі конкуренти якого — за океаном, міг би додати обертів, якби отримав хоча б незначну підтримку від держави.
— Ніхто із зарубіжних споживачів не працює за принципом попередньої оплати замовленої продукції, — каже директор заводу Анатолій Остапенко. — Навіть білоруси перестали це робити. Хоча ще донедавна вносили передоплату, тепер, кажуть, їм це заборонили, причому на законодавчому рівні. Тому всі замовлення виконуємо за власні кошти.
Особливість продукції, про яку йдеться, в тому, що БУМи надзвичайно громіздкі. Один такий виріб, як пояснили на заводі, складається з 32 елементів. На його виготовлення витрачають не менш як три місяці.
Виходить, упродовж цього часу кошти заводчан працюють на замовника. Втрачає підприємство також на дорогих кредитах. Без них ніяк не обійтися. Але ж під які відсотки банки позичають гроші!
— Якби таким заводам, як наш, держава надавала пільгові кредити, виграло б не тільки підприємство, — упевнений Анатолій Остапенко. — Більше продавали б — мали б більше валюти. Замовлень вистачає, бо таку техніку, крім нас, не робить практично ніхто. Причому не тільки в сусідніх країнах. Найближчі наші конкуренти — аж у США.
Рекордним за кількістю зроблених БУМів директор назвав 2007-й. Тоді з конвеєра зійшла 21 машина. Тим часом технологічні потужності заводу дають можливість виготовляти понад п’ятсот (!) БУМів на рік. Саме стільки їх робили у радянські часи.
Заводчани суттєво вдосконалили техніку. Насамперед збільшили потужність. БУМи радянських часів розвантажували автомобілі загальною вагою 20—30 тонн. Сучасні піднімають вантажівки з причепом загальною вагою до 60 тонн. Додали ще один технологічний елемент — забезпечують доочищення коренів від фізичного забруднення перед їх укладанням у кагати.
— Навіть для цукрозаводу з потужністю переробки дві тисячі тонн коренів на добу треба шість, а то й вісім БУМів, — пояснює заступник директора заводу Іван Шепета. — Але ж нашу техніку використовують для розвантаження багатотоннажних автомобілів з іншою продукцією. Вона обслуговує машини з картоплею, яблуками, зерном, насінням ріпаку і соняшнику, іншими сипучими вантажами.
Під час нашого перебування на підприємстві робітники завантажували на залізничну платформу новенький БУМ для білорусів. Бригадир вантажників Микола Бондар пояснив, що техніку відправляють для Скіденського цукрозаводу. «У Білорусі тільки чотири цукроварні, — каже пан Микола. — На кожній з них є наші БУМи. Цей — найпотужніший, останньої модифікації».
У Білорусі, Росії, деяких інших країнах завод має свої представництва. У разі необхідності через них поставляють замовникам запасні частини, технологічні деталі.
Крім того, на підприємстві освоїли новий вид продукції для молочної промисловості, зокрема, для виробництва сухого молока. Виготовляють обладнання для хлібопекарських заводів.
У механічному цеху чи не найбільше вразило те, що за токарними верстатами працюють представниці прекрасної статі. «Як у роки війни, — пожартував колега, — чоловіки на фронті, а жінки — в цехах». Усміхнувшись на те, директор заводу пояснив, що робітниці виготовляють деталі невеликих розмірів. «У чоловіків на таке терпіння не вистачає, — каже Анатолій Остапенко. — Жінки роблять це старанно. До їхньої роботи не маємо претензій». На іншій лінії за токарними верстатами — жодної жінки, роботу виконували тільки чоловіки.
Вінницька область.
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
Голова Калинівської РДА Василь Поліщук і токар Галина Бабій.
Токар Катерина Самойлюк.
Директор заводу Анатолій Остапенко.
