Наближаються довгоочікувані травневі свята. Цього року День солідарності трудящих відзначатимемо довше, ніж Великдень, — аж чотири дні. Звичайно, нікому не хочеться згаяти їх на дивані з пультом від телевізора в руках. Якщо ви ще не вирішили, куди податися, пропонуємо варіанти відпочинку.
Курс — на Європу!
Наступні вихідні — чудова нагода здійснити хоча б нетривалу закордонну подорож. Менеджери туристичних агентств не приховують: на цей період охочих подорожувати чимало. Найбільшу популярність мають автобусні тури так званими дорогами старої Європи: Краків, Дрезден, Відень, Будапешт, Прага тощо. По-перше, це порівняно недорого (у межах 200—400 євро з людини), по-друге, досить цікаво.
Між тим, останнім часом, дедалі популярнішими серед українців стають тури в межах власної країни. Приміром, магію Закарпаття пропонують відчути за 1500 гривень. Провести травневі свята у Карпатах обійдеться від тисячі гривень. Відвідування термального басейну в Береговому із заїздом у заповідник «Долина нарцисів» коштуватиме від 1,5 тисячі гривень.
Можна і самостійно спланувати подорож. Та для цього бажано мати власний транспорт. Адже зараз придбати квитки на поїзд чи автобус уже проблематично.
Сезон пікніків відкрито
Травневі свята — традиційна пора відкриття сезону пікніків. Свіже повітря, природа, аромат смаженого м’яса — чим не рай для більшості українців. Усе, що для цього потрібно: зібрати компанію, замаринувати шашлики і знайти місце, куди б поїхати. Зупинимося на третьому пункті.
Останніми роками влада усіляко намагається окультурити нас з вами. І настійливо рекомендує смажити шашлики у лісопарковій зоні не як печерні люди, довкола відкритого вогнища, а в спеціально обладнаних на те місцях. У столиці, приміром, існують десятки облаштованих пікнікових зон із «грибочками» від дощу, мангалами та столиками. Частина із них принаймні минулого року була безплатною. Щоправда, встигнути зайняти там місця дуже складно. Дехто навіть примудрився робити на цьому бізнес: на світанку займав столики під навісом, мовляв, для своєї уявної компанії. Але за якихось 150—200 гривень погоджувався «поступитися місцем».
Відпочинок на платних зонах для пікніків, зазвичай неподалік водоймищ, торік вартував 300—400 гривень. Цього року, очікується, що ціни залишаться у цих же межах.
Заощадити можна, поїхавши до себе чи когось із знайомих на дачу. Та в будь-якому разі потрібно пам’ятати про правила протипожежної безпеки.
«Небось, картошку все мы уважаем...»
Ну й куди ж без традиційно української забави на травневі свята — садіння картоплі! Мало кому це подобається, але багато хто День праці відсвяткує з лопатою чи сапою на городі. Аби хоч трошки додати ентузіазму, нагадаємо, що фізичні навантаження — дуже корисні для людини. По-перше, згадайте слова класика: «праця облагороджує людину». По-друге, ті, хто стежить за власною фігурою, мають усі шанси скинути кілька калорій. Існують розрахунки, що за годину роботи на городі людина витрачає від 400 до 600 калорій. Додайте до цього можливість трошки засмагнути. Щоправда, із цим потрібно бути обережними. Косметологи радять, навіть за відсутності яскравого сонця, обов’язково користуватися захисним кремом і у обідню пору (з 13-ї до 15-ї години) прийом сонячних ванн припинити. Що приємно: жодних додаткових фінансових затрат такий відпочинок не потребує. Хіба що на ранок непідготовленим організмам доведеться купувати мазь від крепатури.
До речі, закінчення цих польових робіт можна відсвяткувати тими ж шашликами. Після активної праці вони здаватимуться ще смачнішими.
Змініть міські бетонні джунглі на гірські нетрі!
Для тих, кому до вподоби активний відпочинок, пропонуємо вирушити в гори Криму. Одна моя 53-річна знайома, коли отримала таку пропозицію, скептично відповіла: «Це вже не для моїх років». Але наполегливі вмовляння подіяли, і тепер вона ледь не щороку з рюкзаком підкорює чергові вершини.
Гірський туризм справді доступний кожному. Не треба бути загартованим Ельбрусом альпіністом, щоб вирушити у пішохідний маршрут горами і побачити первісну красу Криму. Проте, ми не будемо виконувати роль туристичного довідника-приманки. Все одно, скільки не пиши про заповідну Ай-Серез, місцину Шайтан-Мердвен, яку ще називають сходами диявола, водоспад Джур-Джур, долину казок, — поки на власні очі цього не побачиш, не закохаєшся. Ми лише дамо поради, як вирушити в таку мандрівку і, сподіваємося, надихнемо бодай когось із читачів на подорож у гори.
Перше, про що треба пам’ятати, — це власна безпека. Пішохідний маршрут на чотири дні — справа серйозна й самотужки ви його не подолаєте. Потрібно звернутися до туристичних клубів. У них є професійні інструктори-провідники, які формують групи, реєструють їх та маршрути у відповідних службах, у тому числі й рятувальних. Інструктори вам розкажуть, які речі потрібно з собою брати, а які варто залишити вдома. Не зайве буде потренуватися розкладати намет, збирати рюкзак, повчитися розпалювати багаття.
І ось ви стоїте перед дзеркалом у повному спорядженні: з десь 15-кілограмовим рюкзаком за плечима, у кепці, трекінговому взутті й подумки гадаєте, що вже десь на горі Атбаш. Але мрії можуть залишитися мріями, якщо не поспішити на вокзал за квитками до Сімферополя. Утім, у багатьох містах, зокрема, Києві, на момент написання цієї статті, квитків на півострів у касах вже не було. Проте вибір є: оберіть клуб, який наймає автобус для перевезення групи до місця виходу на маршрут і повернення її додому. До речі, зовсім не обов’язково, щоб це був клуб з вашого міста. Автор цих рядків уже багато років вирушає в гори із Запоріжжя, хоча має столичну прописку (чи, як зараз кажуть, реєстрацію, хоча суті справи це не змінює).
Ціна питання
Плануючи таку подорож, кожного цікавить, на скільки вона «полегшить» його гаманець. Послуги туристичного клубу, до яких входить супровід, харчування, страхування та інколи перевезення туристів, коштують від 740 гривень. Спорядження (передусім, рюкзак, намет та спальник) можна не купувати, а позичити. Як показує досвід, у когось зі знайомих обов’язково знайдеться фанат походів. До цієї суми додайте вартість квитків, якщо до Криму дістаєтеся самотужки, та гроші на кишенькові витрати. Хоча в горах магазинів та ресторанів ви точно не зустрінете, хіба що на маршруті буде якесь гірське сільце. Щоправда, досвідчені провідники, знаючи нестримно святкову натуру наших туристів, намагаються їх оминати. Не варто забувати й про підприємливих кримчан, які легко можуть вас зустріти з касовими апаратами на місцях, які мають хоча б якесь історичне значення, скажімо, на Мангупі. Ситуація матиме такий вигляд: ви піднімаєтеся, долаєте десятки метрів угору доріжкою, схожою на партизанську стежку, і раптом, серед наваленого каміння, вас зустрічає дідусь, який вимагає по 20 гривень за можливість сфотографуватися на тлі руїн.
Проте до цього, як і до безкінечних перевірок з боку лісових та гірських служб, варто ставитися з почуттям гумору. Адже якщо вам таки пощастить вирватися з асфальтно-бетонних лабіринтів міста хоча б на ці чотири дні, то свято точно вдасться!
Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ, Тетяни ПАСОВОЇ, Сергія КОВАЛЬЧУКА та Андрія НЕСТЕРЕНКА.
Чим не український фітнес-центр?
Як варіант — галопом по Європах.
Шкода, що знімок не передає аромату.
Краще гір можуть бути лише травневі гори.
