Геніями децентралізації називають на Кіровоградщині ідейних натхненників передачі відомчих медзакладів на місцеве утримання.

Фінансування спеціалізованої медико-санітарної частини №17 МОЗ України, що в селищі Смоліне, за законом про бюджет переклали на місцеву владу. Як утримувати заклад, на медичному обслуговуванні якого 10-тисячне селище уранодобувників (дві уранові шахти та завод з виробництва ядерного палива, що зупинив будівництво в зв’язку з російською агресією) та ще стільки ж сельчан, там не знають. Тож понад тисяча жителів населеного пункту зібралися нещодавно на мітинг, вимагаючи зберегти єдину лікарню та обіцяючи вдатися до радикальніших заходів. Які перспективи в лікарів, а відповідно — і в їхніх пацієнтів, з такою децентралізацією, не береться сказати ніхто. Принаймні лікарі переконані, що й цього місяця вони зарплати не отримають... У профільному департаменті згодні лише посприяти закладу у проведенні оптимізації. Наскільки «оптимізуватимуть» — теж ніхто сказати не береться. Але жителі селища й навколишніх сіл, навчені гірким досвідом постійного «покращення», бояться, що по медичну допомогу їм доведеться їздити до найближчої лікарні в іншому населеному пункті. А вона — за 50 кілометрів.

Поки в Україні медичну реформу тільки обговорюють, усі її гримаси вже відчули у Знам’янці, де після чергової сесії депутати та керівники деяких закладів потребували якщо й не лікування, то певної реабілітації достеменно. Раптом напередодні нового бюджетного року практично безгоспною залишилася відділкова лікарня Знам’янської дирекції залізничних перевезень. За рядком додатку до проекту бюджету на 2015 рік фінансування лікарні слід здійснювати за рахунок місцевого бюджету. Суто теоретично Знам’янка може подужати такий додатковий фінансовий тягар, якщо не вилучатимуть кошти до державного бюджету. Але й тоді цей шматок слід відібрати в районної лікарні, повідомляє один із депутатів міської ради.

Тож ще до затвердження бюджету головні лікарі обох лікарень зійшлися у «двобої». Аргументи — видатки і доходи, кількість ліжок і кваліфікація персоналу — вагомими виявилися в обох. Переконливими були «залізничники» і не менш переконливими лікарі ЦРЛ. Місцева влада схилялася то в один, то в другий бік.

Проект рішення про передачу коштів міста на утримання відділкової (залізничної) лікарні так і не набрав необхідної кількості голосів. Можливо, ще й тому, що в залі засідань пошепки передавали новину про те, що на шматок землі поблизу лікувального закладу накинули оком люди, близькі до влади. Мовляв, для будівництва котеджного містечка. Тож залізничники сподіваються, що Укрзалізниця не залишить без фінансування лікарню й надалі, а депутати пильно стежитимуть за проектами щодо земельних питань. Кажуть, на отримання ласих клаптиків уже навіть черга вишикувалася.

Загалом по країні, та й на Кіровоградщині теж, ситуація потребує скрупульознішого вивчення та вирішення. Адже є чималий список відомчих лікувальних закладів, які опинилися у схожих ситуаціях. І по кожному з них доведеться «розбиратися» довго та старанно. Щоб не забути про оте набридле всім чиновникам аж до оскоми: «Сім разів відміряй, а один раз відріж». Швидше за все, вирішити все скопом не вдасться, бо інакше — вилізе боком. Треба буде пояснювати депутатам, для чого їм і без того схудлий бюджет ділити ще й на відомчі колись лікарні. Особливо, якщо «субвенції» не дотягуватимуть, а працівники державних підприємств важливих галузей потребуватимуть належного медичного обслуговування. Працівникам шахт, залізниць, електростанцій тощо — чому діючий, добре укомплектований та оснащений заклад футболять туди-сюди. А медпрацівникам — чому при забезпеченні завдання з обсягів лікування і добросовісно виконуючи свої обов’язки вони мають переживати такі метаморфози, а то й просто опинитися на вулиці.

Не обійдеться й без контролюючих органів, адже там, де погано лежить, одразу знаходиться той, хто готовий «підставити плече». Бо ж із механізмом передачі матеріальних ресурсів від державної (відомчої) до комунальної власності теж не все зрозуміло. Чи цього чекають українці від медичного реформування? Непогано було б мати й тих, хто сім разів міряє, та тих, хто завчасно розповідає людям, що з усього того вийде.

А тим часом

Як повідомила прес-служба, Міністерство охорони здоров’я визначилося щодо механізму фінансування відомчих лікарень Укрзалізниці, три з яких розташовуються на території Кірово-градської області. Міністр охорони здоров’я Олександр Квіташвілі, міністр інфраструктури Андрій Пивоварський, заступники міністрів Альона Терещенко та Олександр Кава, голова Федерації профспілок транспортників Вадим Ткачов, керівники профільних департаментів міністерств та Укрзалізниці домовилися про внесення пропозицій до Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», в тому числі щодо механізму фінансування відомчих закладів охорони здоров’я в перехідний період та про проведення низки спільних заходів із представниками місцевого самоврядування.

Нагадаємо: бюджетом на 2015 рік фінансування п’яти відомчих закладів охорони здоров’я Кіровоградської області (трьох залізничних та двох шахтарських лікарень) передбачено не було. Пацієнти й медики забили на сполох, адже, крім відсутності будь-якої згадки про фінансування, не відпрацьована й процедура такої передачі та не враховано, що вона займе певний час.

Чому ж «городився цей город»? Посадовці стверджують, що переведення відомчих медзакладів на місцеві бюджети відбулося з тим, щоб уникнути подвійного фінансування. Мовляв, раніше кошти на лікування жителів окремих територій виділялися і з місцевих бюджетів, і з державного (відомствами, яким підпорядковувалися ці лікарні, також виділялися кошти на лікування спеціального контингенту, який мешкає на цих територіях). Тобто відбувалося дублювання. Іншими словами, якщо людина отримала на шахті травму, наприклад, перелом, то на її лікування виділяли кошти двічі, сміються обивателі. Вилікували два переломи замість одного?

А якщо навіть і повірити в таке «подвійне лікування», то чому фінансування зменшили не вдвічі (елементарна математика) чи навіть менше, а в кілька разів?

Кіровоградська область.

ДО ВІДОМА

Під час чергової апаратної наради в Кіровоградській ОДА директор департаменту охорони здоров’я Олег Рибальченко повідомив, що частину коштів на відомчі лікувальні заклади передбачено. Проте їх значно менше від потреби. Зокрема, на Смолінську лікарню передбачено 3,5 мільйона гривень із необхідних 14, на СМСЧ №19 (Кіровоград) з міського бюджету — 2,6 мільйона гривень за потреби 10. Невже фінансування перевищувало потреби вчетверо? Це вже якась фантастика з цілковитою відсутністю елементарної фінансової дисципліни, яку, здається, можна побачити хіба що в детективних серіалах...

Р.S. У Кабміні нарешті спохватилися і «заднім числом» таки роз’яснили, що відомчі медичні заклади не закриваються, а передаються на фінансування районів. Для цього районним бюджетам держава виділятиме субвенції. Якими вони будуть за величиною і коли — наразі невідомо. Але, як кажуть, нехай в мене кине камінь той, хто вважає, що вони будуть більші, ніж колишнє фінансування. І як довго триватиме таке дотування? Єдине, що наразі відомо достеменно: «проблеми немає». Просто смолінським медикам, наприклад, «вчасно не виплатили аванс і мали це зробити до кінця січня».

 

Чому в галузевих департаментах та й в ОДА не завжди знають, що «проблеми немає», — запитання, швидше, риторичне?