Кіровоградська область / Допомагаємо, як собі
Більшість людей, які допомагають українському війську в різний спосіб, говорити про це не хоче.
Більшість людей, які допомагають українському війську в різний спосіб, говорити про це не хоче.
Під позивним «Ксена» жителька Знам’янки Марина Валицька (на знімку) командує відділенням взводу вогневої підтримки штурмової роти.
Для гостей міста, які вимушені були покинути свої домівки через війну, в Новоукраїнській громаді створили ще одну локацію - сімейний хаб.
На благодійному аукціоні «Разом до Перемоги», що відбувався в обласному центрі в Музеї мистецтв з ініціативи цієї установи, представили 68 лотів.
Ірина Макєєва — лікар-анестезіолог з 22-річним стажем, приїхала в Олександрівську громаду з Харкова.
Згадуючи евакуаційні маршрути українців, ми часто говоримо про вимушене перенаселення українських міст.
... або У воєнний час підтримки потребує дедалі більше людей.
...або За сотні кілометрів від рідного дому, але - на передовій, на медичній.
Коли В’ячеслав Курлюк з Онуфріївки (на знімку) зробив свій вибір і пов’язав життя з музикою, він і уявити не міг, що гратиме її на фронті та ще й у військовій формі.
Про надзвичайні можливості Юлії Волинець (на знімку з черговою порцією допомоги для воїнів і переселенців) — волонтерки із селища Олександрівка, що на Кіровоградщині, земляки розповідають багато.
Із перших днів війни литовці разом із багатьма іншими народами Європи стали на бік України, допомагаючи їй і підтримуючи: матеріально, морально, політично.
Олені Крамар (у дівоцтві Пустовіт) із Красносілки, що в Олександрівській громаді Кропивницького району, цьогоріч виповнилося 100 років.
Нічого так не єднає, як традиційна українська толока.
Газету «Ми з України!» створили українські журналісти спільно з колегами із Спілки журналістів Литви.
Яка невдячна справа – планувати життя на довгі роки наперед і покладатися на демографічні прогнози... якщо сусідом є московія, котра бачить твою країну частиною свого життєвого простору.
Уперше за 50 днів війни на площі Героїв Майдану у Кропивницькому лунала музика, як символ підтримки 10 українських незламних міст-героїв.
До громад, які лежать південніше Кропивницького, рукою подати до тих населених пунктів, назви яких уже прозвучали у тривожних зведеннях з фронту.
Українські жінки – справжні героїні: вони зі зброєю в руках зупиняють ворога, народжують у підвалах і виховують дітей, ідуть у волонтери і допомагають своїм чоловікам на фронті.
Дитячий інформаційний батальйон, який об’єднав майже пів сотні школярів, створили в Кропивницькій гімназії у перший день вторгнення Росії в Україну.
Десятирічна Саша Матвієнко з Кропивницького написала листа королеві Великої Британії.