На середину червня заплановано захід, який пов’язано з початком модернізації української ГТС. У присутності єврокомісара з питань енергетики Гюнтера Еттінгера буде зварено «золотий стик», що символізує відновлення труби Уренгой—Помари—Ужгород. Довгоочікувану подію затьмарює той факт, що відмовити Росію від будівництва обхідних трубопроводів поки що не вдається, а європейці хоч і обіцяють допомогти нам з модернізацією, однак справа просувається повільніше, ніж у росіян з їхніми проектами, мета яких — позбавити нас позиції монополіста у транспортуванні газу до Європи. Ситуація потребує термінових домовленостей з Росією, упевнені вітчизняні експерти.
Попит на газ у світі збільшується у зв’язку з подіями в Японії, на Близькому Сході та в Північній Африці. Прогнозоване зростання поставок створює сприятливі можливості для України як транзитної держави. Тим паче, що потужності вітчизняної ГТС набагато перевищують ті обсяги, які сьогодні транспортує Україна. Фахівці кажуть, що «гуляють» близько 30 відсотків вільних потужностей. При цьому стан ГТС хоч і оцінюють як задовільний, але ККД труби становить 20—25 відсотків...
Європа не побачить особливих перспектив у модернізації нашої ГТС, якщо «Газпром» не гарантуватиме її заповнення. Москва ж, тим часом, разом з найбільшими європейськими енергетичними компаніями активно будує Північний і Південний трубопроводи в обхід України. У цьому зв’язку є побоювання, що якщо європейські гроші все-таки прийдуть в Україну, то лише на «паперові проекти» з ГТС, оплату західних консультантів.
Понад два роки тому український уряд, Єврокомісія, ЄБРР, Європейський інвестиційний банк і Всесвітній банк підписали в Брюсселі спільну декларацію з модернізації ГТС України. Відтоді нічого конкретного так і не було зроблено. Водночас початок травня нинішнього року ознаменувався серйозними успіхами російського «Газпрому»: з випередженням графіка було завершено монтаж підводної частини першої нитки газопроводу «Північний потік». І найближчим часом триватимуть його випробування. Контрактні ж поставки газу в Європу можуть початися вже восени! При цьому з початку 2012 року перша нитка запрацює з потужністю 27,5 млрд. куб. на рік. Вихід на планову потужність — 55 млрд. куб. — очікується з 2015 року.
Нагадаємо, від початку будівництва «Північний потік» позиціонувався Москвою як альтернатива транспортування газу через Україну. Чи справді підриває наявність Північної труби транзитний потенціал України? Відповів на це запитання недавно глава «Газпрому» Олексій Міллер. Мовляв, прокачування газу новим шляхом не означає припинення або велике скорочення поставок за традиційними маршрутами. Однак вочевидь втрачена вигода, адже потужність української ГТС дає змогу перекачати весь газ, призначений для «Північного потоку»...
Не варто також забувати й про «Південний потік», для прокладання наземної частини якого Росія вже підписала міжурядові угоди з Австрією, Болгарією, Сербією, Угорщиною, Грецією, Румунією, Словенією та Хорватією. Запланована потужність цієї труби — 63 млрд. кубометрів газу на рік, а введення в експлуатацію заплановано на той самий 2015 рік.
Експерти стверджують: щоб зупинити падіння обсягів прокачування через ГТС, а в недалекому майбутньому — наростити їх, необхідно зацікавити Росію спільною модернізацією української ГТС. І якщо темпи модернізації у форматі Україна—Росія будуть вражаючі, Євросоюз так чи інакше змушений буде приєднатися до цієї роботи, прогнозують аналітики.
«Південний потік» — дороговартісний проект в економічних відносинах, і тому нам важливо виступити з пропозицією до Росії взяти участь у модернізації української ГТС, на що потрібно в 4-5 разів менше коштів, ніж для «Південного потоку», — вважає член Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки та оборони, заступник голови фракції Партії регіонів у Верховній Раді Анатолій Кінах. На його думку, «це дасть змогу мінімум 170—180 млрд. кубометрів природного газу транспортувати в країни Євросоюзу»: «І ми упевнені, що це був би оптимальний варіант. Тому переговори про створення СП із «Газпромом» потрібно продовжувати й створювати спільне підприємство».
Український маршрут постачання російського газу в Європу є найвигіднішим з точки зору логістики, стверджують фахівці. Тому навіть якщо співпраця із РФ буде у вигляді СП, яке багатьох так лякає в Україні, то слід взяти до уваги, що такий варіант стовідсотково забезпечить зацікавленість росіян. Адже того, хто вкладе свої кошти, навряд чи влаштує простій активів, а отже, Росія прагнутиме до максимального заповнення труби. Водночас слід пам’ятати, що часу на міркування залишилося небагато: до 2015—2016 року, якщо два обхідні газопроводи запрацюють на повну потужність, Україна може втратити статус монополіста в транспортуванні російського газу до Європи.
Ну а поки «Газпром» націлений на нарощування постачання газу до Європи, без діла українська ГТС точно не залишиться. Однак цей факт ще гостріше ставить на порядок денний питання модернізації труби.
Експерт з питань енергетики Валентин Землянський:
— Росія та Європа зацікавлені в технічній надійності постачання газу територією України. Для того, щоб її забезпечити, Україні — країні-транзитеру — необхідно модернізувати ГТС. Кого Київ залучатиме і на яких умовах це може відбуватися — питання переговорів. Варіантів — безліч. Починаючи від пропозиції Росії про створення СП із Україною й закінчуючи варіантом тристороннього СП за участю українських, російських та європейських компаній. На мою думку, саме останній варіант — найоптимальніший. У ньому кожній стороні, скажімо, умовно належатиме по 33 відсотки. Таке СП цілком би відповідало інтересам Росії, яка знімає можливі політичні ризики. Європа ж, беручи участь у такому СП, також одержує свої гарантії в тому, що російські поставки не припиняться. Варіанта без Росії за визначенням не може бути, оскільки власником товару — газу — є РФ.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.
