Але для цього потрібні зацікавленість і добра воля чиновників
Уже ні для кого не секрет, що однією з найенергоємніших галузей нашої країни є житлово-комунальне господарство. Ми використовуємо ресурси вкрай нераціонально. Щороку на обслуговування житлово-комунального господарства України державний бюджет виділяє величезні суми, це не рахуючи коштів, що їх сплачує населення. Водночас питомі витрати води на одного українця перевищують середньоєвропейські показники вдвічі, а то і втричі, на опалення одного квадратного метра приміщень у нас іде в п’ять разів більше умовного палива, ніж в Європі. Величезна кількість ресурсів втрачається через зношеність систем, недосконалість будівельних конструкцій і матеріалів, брак приладів обліку води, тепла, газу і, звичайно, через нашу недбалість. Отже, можна констатувати, що житловий фонд України зношений до катастрофічного рівня. А тому щороку цілі міста, сотні тисяч людей стають заручниками. 
Показова щодо цього техногенна катастрофа в Алчевську в січні 2006 року, коли внаслідок пориву тепломережі 120-тисячне місто залишилося без тепла. Зовсім недавно мало не всі телеканали розповідали про відключення через борги водопостачання трьохсоттисячного Дніпродзержинська, і в місті перестали працювати школи, дитячі садки, в лікарнях скасували операції. Про проблеми, зокрема і в житловому секторі, йшлося на конференції «Інноваційне енергозбереження в посткризовий період: стратегія, практика, проблеми та перспективи», що її організували Національне агентство України з іноземних інвестицій, Міжнародний центр бізнес-технологій та Інститут технічної теплофізики НАН України.
І, за невтішними прогнозами експертів, ситуація в житловому секторі лише поглиблюватиметься. Утім, катастрофи можна уникнути, якщо вчасно запроваджувати новітні технології. Тим паче напрацювань вітчизняних учених у цій галузі більш ніж досить. Приміром, корпорація «Сонячний альянс», до якої входять провідні вчені з Харкова, Одеси та Києва, розробила своєрідний реактор, який здатен відходи перетворювати на енергію.
— Планету не треба виснажувати, віднімаючи в неї газ, нафту, вугілля. Наші науковці напрацювали низку технологій, запровадивши які, ціле місто спокійно може функціонувати на альтернативних джерелах енергії. Не потрібні ані дорогий природний газ, ані електроенергія атомних станцій. Енергію можна отримувати із продуктів життєдіяльності людини, — каже президент корпорації Георгій Боголюбський. — Можна створити своєрідний замкнений цикл і розв’язати одразу дві проблеми — економічну та екологічну.
В альянсі вважають, що ми дуже марнотратно ставимося до одного з найбільших наших природних багатств — води. Адже вся наша відпрацьована волога йде в каналізацію, тоді як її можна використовувати не раз. До того ж енергію, що вироблятиметься під час її очищення, можна спрямовувати на опалення чи підігрів. Для цього, кажуть учені, треба, щоб окремо подавалася вода питна і окремо — вода технічна. Водночас кожен будинок необхідно оснастити системою, яка відділяла б брудну воду від умовно брудної.
Прислужитися людині може і звичайне сміття, яким у нас завалені полігони і просто лісо- та придорожні смуги. Приміром, у «Сонячному альянсі» навчилися переробляти пластикову тару на желеподібну масу, з якої потім дуже легко виділити газову суміш...
З таким само успіхом можна переробляти на енергію й будь-які побутові відходи. Принцип дуже простий: органічні залишки під час бродіння виділяють значні обсяги енергії, і ця енергія спрямовується потім на опалення.
— Тому замість засмічувати довкілля, ми всі відходи перетворюємо на газ і пускаємо його на опалення, підігрів води тощо, — зазначає технічний директор «Сонячного альянсу» Михайло Старіков. — Й водночас маємо кілька переваг: окрім екології, про яку вже йшла мова, наші установки досить ефективні. Зокрема, таким само за розміром котлом, яким нині оснащують приватні будинки, ми можемо опалювати цілий під’їзд багатоповерхівки. Більше того, наш котел працює лише три рази по 10 хвилин, бо вченим удалося розробити таку технологію, коли тепло в ньому може затримуватися на 3—4 години довше, ніж зазвичай. Тобто за малих затрат отримуємо набагато більший ефект. До того ж, крім утилізації самого сміття, немає шкідливих викидів в атмосферу. А ще на цій установці поруч з обігрівом можна здійснювати й кондиціювання. Тож ідеться і про універсальність такого обладнання. Одне слово, ідея проекту полягає у створенні автономного енергетичного комплексу із замкненим циклом виробництва електричної і теплової енергії із застосуванням когенераційних установок і плазмагазгенераторів.
Ще одна проблема, над якою працюють учені альянсу і вже мають результат, — це переробка шкідливих хімікатів. Як відомо, їх по Україні ще з радянських часів залишилося дуже багато. Тепер ці склади становлять неабияку загрозу для довкілля і, звичайно ж, для людей. Ось і нещодавно було багато розмов про склади з дустом під Бахчисараєм.
— Нині ці отрутохімікати везуть на утилізацію до Польщі за дуже великі гроші, — каже Георгій Боголюбський. Тим часом утилізація — це «совковий» підхід, це вчорашній день, до того ж це величезні затрати і надовго, а ми вже підійшли до критичної межі. Тому наша корпорація пропонує зовсім інший підхід. Для нас продукти хімічної промисловості — це сировина для синтезу газової суміші, якою спокійно можна замінити природний газ. Ми отримали неочікувані навіть для себе результати. Це нанотехнології, які дають змогу абсолютно по-новому підійти до проблеми. Зауважте, в кожній області тонни таких відходів. У нас будується вже пілотно-промислова машина, яка здатна ці відходи переробити. Її перевага і в тому, що це пересувна установка. У такий спосіб ми легко могли б очистити нашу територію в дуже стислі терміни. Але як достукатися до наших чиновників і потенційних інвесторів, щоб наш технологічний комплекс запустили на потік і він запрацював?
Справді, як? Виходить, що після того, як винайдено якусь установку, й розпочинаються справжні клопоти. Приміром, свого часу ідею «соціального містечка» альянс доніс до влади одного з райцентрів Вінниччини. Ті зацікавилися. Знайшлися й іноземні інвестори. Дав добро навіть Кабмін.
— А от гарант чомусь зарубав, — бідкається пан Георгій. А потім почалися вибори, і знову всі завмерли в очікуванні. Нині інвестори чекають, як поводитиметься новий уряд. Утім, і так уже зрозуміло: той перше, що зробив, — це одразу вирушив до Москви просити дешевшого газу...
Хоча на рівні підприємців, каже Михайло Старіков, деяке порозуміння вже є. Звичайно, до масового попиту на альтернативні енергосистеми ще далеко. Однак українці (особливо підприємці, які лічать кожну копійку і бажають заощаджувати в майбутньому) починають усвідомлювати економічні та екологічні переваги альтернативних джерел енергії.
— Основне завдання полягає нині в тому, щоб досягнення наших учених не залишилися припадати пилом на полицях. До того ж енергозберігаючі технології потрібно впроваджувати в Україні якнайшвидше. З кожним роком ціни на енергоносії невпинно зростають, а проблема енергетичної безпеки країни стала одним із головних політичних питань. Якщо ми справді будуємо європейську державу, то маємо орієнтуватися на Європу, де активно використовують усі додаткові джерела енергії, — підсумовує розмову Георгій Боголюбський.
Утім, українці досі ще не усвідомили переваг альтернативних джерел енергії. Зводячи великий будинок, мало хто замислюється над тим, як його потім утримувати. Так само не замислюються над перспективами й наші керманичі. Але час уже пробив.
Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.