Рослина, що рідко чує на свою адресу теплі слова, це — пирій повзучий. Особливо багато неприємностей він спричиняє на городах, тому що його повзучі кореневища пускають гострі паростки в усі сторони. Цей злісний бур’ян прекрасно почуває себе на лугах, уздовж доріг і біля заростей чагарників, загалом — практично всюди. Пирій не має собі рівних у здатностях висмоктувати з ґрунту всі поживні речовини й воду. Йому не страшні морози, посуха й висока вологість — він виживає там, де гинуть інші рослини.
Всі види пирію — ранній, вітамінний і здоровий корм для диких і свійських тварин, які поїдають його з величезним задоволенням і апетитом. Пирій добре відомий котам і собакам. Вони його їдять, лише відчувши нездужання.
У фазі цвітіння пирій містить протеїн, клітковину, у його кореневищах є ефірні масла, яблучна кислота, каротин, вітамін С, крохмаль.
У народній медицині як лікарська сировину використовують кореневища повзучого пирію, а також — сік свіжої трави. Збір кореневищ чудово поєднуєься з необхідним процесом прополки навесні й восени. Їх очищають, обмивають і сушать на повітрі.
Відвар кореневища пирію призначають пити й купають у ньому дітей при діатезі, дитячій екземі, золотусі. Кореневища пирію вважаються гарним засобом, що відновлює обмін речовин, також вони мають кровоочисну дію. Сік свіжого листя показаний при бронхітах, застудах, пневмоніях, остеохондрозах і фурункульозі.
Розмелені кореневища пирію дають гарне борошно для приготування напоїв, пива, а також хліба. Його виготовлення бере початок із кулінарної практики запорізьких козаків.
