«Взяла Яся олівець, олівець-малювець.
Сіла Яся біля столу, розгорнула папірець».
Скільки поколінь виросло на «Ясоччиній книжці» Наталі Забіли, на її золотому запасі дитячої поезії!..
Наталя побачила світ у високоосвіченій родині козацьких нащадків 5 березня 1903 року у Петербурзі. Її батько Лев Парменович — дворянин, віце-директор департаменту Земельної власності. Рідний дід — Пармен Петрович, академік-скульптор, автор першого погруддя Т. Шевченка, племінник поета Віктора Забіли. Тітка — Наталя Іванівна Забіла — відома співачка, дружина художника Михайла Врубеля.
Родинні гени творчості передалися й Наталі. З самого дитинства вона писала вірші, казки, оповідання. Писала, як пізніше зазначить, «сама для себе, не надаючи серйозного значення цій справі і аж ніяк не гадаючи робити з цього свою основну професію».
Заміж Наталя вийшла досить рано. Її чоловіка — Саву Божка (члена КП(б)У з 1920 р., випускника Комуністичного університету ім. Артема в Харкові) — у квітні 1924 р. направили в Кам’янець-Подільський створювати окружну газету «Червоний кордон». А Наталя залишилася в Харкові. Вчителювала, водночас навчалася на історичному відділі інституту народної освіти, ще й маленьким сином Тарасиком опікувалася.
Якось на канікули поїхала Наталя з сином до чоловіка; довга дорога навіяла їй вірш... Сава в ті дні готував добірку матеріалів під спільною шапкою «Війна війні». І Наталчин вірш видався йому таким доречним, що саме ним він відкрив добірку. Щоправда, ім’я авторки було сховано за ініціалами — Н. З. Так у серпні 1924 р. відбувся дебют Наталі Забіли. У зрілі роки Наталя Львівна зазначила, що то був «дуже наївний і недосконалий віршик, але це вирішило мою долю, мій дальший життєвий шлях».
А сімейне життя Сави та Наталі не склалося. Тривала розлука, ультимативні вимоги один до одного врешті призвели до розриву. Наталя повернулася у Харків закінчувати інститут.
У крижані часи сталінізму Н. Забіла не забувала про своє дворянське походження й старалася «не висовуватися»: навіть коли письменники засуджували її інтимного друга В. Сосюру, змусила себе мовчати. Наталя Забіла була автором підручників «Читанка» для 2-го класу (1933) і «Читанка» для 3-го класу (1939), які перевидавалися кілька разів. А в 1934 р. вийшла її «Ясоччина книжка». Наталя Забіла була редактором дитячих журналів, серед яких і «Малятко». У 1972 році стала першим лауреатом літературної премії ім. Лесі Українки.
Наталя Львівна Забіла, українська дитяча письменниця, перекладач із польської, французької та російської, авторка понад 150 книг (які вийшли накладом у понад 5 мільйонів примірників) померла 6 лютого 1985 р. у Києві у 82 роки.
Запоріжжя.
Мал. Ольги Якутович.
