Під час нашої зустрічі з продюсером та режисером «Прикольної казки» — першого за роки незалежності повнометражного українського дитячого фільму, створеного на київській кіностудії «Інтерфільм» за підтримки Державної служби кінематографії Міністерства культури і туризму України, — надійшла ще одна приємна звістка. На Міжнародному кінофестивалі, який щойно завершився в Києві, вони знову кращі. До речі, у фестивалі брали участь фільми з Франції, Росії, Сербії та України, а в журі були діти. «Найнеупередженіші глядачі й поціновувачі», — каже режисер фільму Роман Ширман. Так само діти були й першовідкривачами «Прикольної казки». Ще до широкого прокату фільм отримав нагороди на XVІ Міжнародному кінофестивалі в Артеку. Тоді він виграв у номінації «Найзахоплюючий фільм» та «Краща дівчинка актриса». Для авторів це дуже цінні призи, бо присуджені Великим дитячим журі, до складу якого входило більше 3,5 тисячі дітей. В програмі фестивалю того разу брали участь 20 фільмів з Німеччини, Ізраїлю, Білорусі, Франції, Росії, яка, до речі, була представлена зразу п’ятьма фільмами.
А вже незабаром «Прикольну казку» оцінили і дорослі — на ІV севастопольському Міжнародному кінофестивалі та Міжнародному кінофестивалі продюсерського кіно «Кіно-Ялта». Потім режисер фільму Роман Ширман і продюсер Олена Фетісова стали лауреатами премії Кабінету Міністрів України імені Лесі Українки, а сам фільм здобув гран-прі XІІІ Міжнародного кінофестивалю «Золоте курча». Восени отримали гран-прі X Балканського фестивалю фільмів та телевізійних програм для юнацтва в Болгарії. І вже зовсім нещодавно, коли стаття готувалась до друку, стало відомо, що у грудні на ІІІ Відкритому телефестивалі «ТелеПрофі» в Російській Федерації наша «Прикольна казка» отримала приз за кращий іноземний фільм для дітей.
— Дуже престижною вважаємо для себе ще одну нагороду Міжнародного дитячого кінофестивалю в Китаї, — кажуть автори фільму. Вже сам факт відбору до конкурсної програми цього знаного у світі кінофестивалю є великою честю для кінематографістів. Усього цьогоріч (а фестиваль проводять раз на два роки) в конкурсі брали участь 30 фільмів із 18 країн світу.
Одне слово, призи, що їх завоював наш дитячий фільм, сиплються, як з рога достатку, жартують автори фільму. І не без гордощів заявляють, що їм вдалося нарешті зламати стереотип, а, вірніше, наш споконвічний комплекс, що наше, українське, апріорі не може бути кращим. Воно вже ним є!
Починалося все, власне, як у казці.
— Одного разу, коли мені зателефонувала відомий український продюсер Олена Фетісова і запропонувала — давай знімати казку, я ледве трубку не випустив, — каже Роман Ширман. Я ж — документаліст! Та Олена вела далі — а давай зробимо незвичайну казку — прикольну, красиву, іронічну, з гарною музикою. Не знаю, що це було, але через три хвилини я вже погодився, бо відчув, що нічого так не хочу, як зняти казку.
А коли оговтався, каже пан Роман, то зрозумів, у яку історію потрапив.
— По-перше, я ніколи не працював у цьому жанрі. А по-друге, добре знімати десь у Європі чи Голівуді, де існує дуже потужна і десятиріччями опрацьована дієва система державної підтримки створення та дистрибуції дитячого кіно.
Та відступати було нікуди. — Поступово, завдяки величезному ентузіазмові Олени, наша «авантюра» набувала обрисів. Вдалося знайти підтримку нашої ідеї та отримати фінансування фільму від Міністерства культури України. Коли з’ясувалося, що коштів для створення фільму-казки європейського рівня замало, знайшли партнерів в Естонії, яким дуже сподобався сценарій. Вони отримали необхідне фінансування від Міністерства культури Естонії та естонських кінофондів. Так наш фільм перетворився на міжнародний кінопроект, який був реалізований на принципах копродукції.
Загалом, якщо коротко, то «Прикольна казка» — це історія про Ромео і Джульєтту на сучасний манер. Тут середньовічні лицарі озброєні сучасними автоматами, вони користуються ноутбуками та слухають музику «Океана Ельзи». Відбувається все в двох королівствах — Нещасливому і Войовничому. В обох королівствах люди займаються дурницями — в одному тільки безуспішно воюють, в іншому — безкінечно скаржаться на тяжку долю.
— Ну все як про нашу ситуацію в державі!
— Жодних паралелей! Це дитяче кіно!, — каже продюсер Олена Фетісова. До речі, нам весь час це закидають. Причому кожний проводить свої паралелі. Кажуть: «А, так це ви про те?!» Хтось розгледів стосунки у парламенті, хтось — Києва з Москвою. А ми просто знімали казку. До речі, на фестивалі українського кіно в Ірландії взагалі був кумедний момент. Перед показом, а наш фільм, до слова, відкривав цей фестиваль, до мене підходить директор Ірландського кіноінституту та каже, що «Прикольна казка» йому дуже подобається, а потім делікатно так починає натякати, що ситуація у фільмі дуже нагадує досить непрості взаємини Ірландії та Англії. Каже, от у вас принц грає на арфі, а цей кельтський музичний інструмент є національним символом Ірландії, таким, як тризуб в Україні. До речі, в Ірландії навіть погода міняється 100 разів на день, як у вашому фільмі! Ми вже самі збентежилися трохи. Але пройшов показ, нас так тепло приймали і професіонали, й глядачі, що після того ми вирішили не зважати на жодні натяки про паралелі. Тим паче, наша казка зі щасливим кінцем.
Уже в новому році «Прикольну казку» матимуть змогу подивитися маленькі естонці. Як ми уже зауважили, естонці виступили в проекті як молодші продюсери (10 відсотків бюджету фільму. — Авт.).
— До речі, всі зйомки також відбувалися в цій країні — в її чудових середньовічних замках на узбережжі Балтійського моря, бо Роман Ширман каже, — хоч замків у нас справді багато, та, на жаль, вони в такому жалюгідному стані, що яскраву казку в них точно не знімеш.
Однак повернімося до рідної України. Крім призів і нагород фільм цього року успішно пройшов у прокаті та вийшов на DVD. Звичайно, якби в нас були кошти на потужну рекламу, каже Олена Фетісова, то аудиторія могла бути значно ширшою. Але й так добре. Адже знадобилася майже півроку, щоб знайти українського дистриб’ютора. Усі відмахувалися. Мовляв, наше кіно не дивляться, тим паче українською мовою, до того ж дитячий фільм. Звичайно, простіше показати уже розкрученого того ж таки «Гаррі Поттера», і на рекламу не треба витрачатися. Утім, нам все ж таки вдалося знайти дистриб’ютора, який вболіває за українське, і прокат відбувся. До речі, ще й прибутковий.
Поліпшити кіновиробництво могло б і законодавство, кажуть митці. До речі, нині в парламенті лежать одразу два законопроекти. За визнанням фахівців кінематографії, обидва дуже гарні і їх навіть не треба допрацьовувати. Але біда в тому, що один належить одній політичній групі, а другий — іншій. І ніхто не хоче підтримати своїх конкурентів, — розповіли мені автори «Казки».
— І при цьому, я знаю, ви все-таки будуєте плани?
— Дуже хотілося б зробити українське кіно європейського рівня для дорослих. Приміром, зараз ми працюємо над двома дуже амбіційними проектами, які плануємо реалізувати в копродукції з європейськими країнами. Це трагікомедія Романа Ширмана «Дві сестри, або Тепер я буду любити тебе» та біографічна драма «Параджанов. Затримка рейсу» (автор сценарію Олена Фетісова). Обидва кінопроекти вже представлені на європейських кінофорумах і викликали зацікавленість зарубіжних продюсерів.
Одне слово, із цієї розмови я винесла, що з такими невиправними оптимістами кіно в Україні таки буде, воно вже є.
