Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює можливість мати відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації. Стаття 23 зазначеного закону визначає, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов’язані, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами й організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Бронювання військовозобов’язаних, які перебувають у запасі, здійснюється для забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в особливий період. Проте деталізація порядку, обсягів та переліки посад і професій військовозобов’язаних, які підлягають бронюванню, визначаються актами Президента України та Кабінету Міністрів України.
З відкритої частини постанови Кабінету Міністрів України від 9 червня 1994 року № 377 «Про затвердження Положення про військовий облік військовозобов’язаних і призовників» (постанова має гриф «Для службового користування») бронювання військовослужбовців здійснюється на підставі відповідної інформації керівника юридичної особи (п. 15).
Крім того, не заберуть до війська громадян, які за сімейними обставинами або з інших поважних причин не можуть виконувати військовий обов’язок. Перелік таких обставин затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 12 червня 2013 року № 413. Зокрема, це:
виховання матір’ю (батьком) — військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, дитини або кількох дітей, що з нею (з ним) проживають, без батька (матері);
утримання матір’ю (батьком) — військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу, яка (який) не перебуває у шлюбі, повнолітньої дочки, сина віком до 23 років, якщо вона (він) є інвалідом І чи ІІ групи або продовжує навчання (студенти, курсанти, слухачі (крім курсантів і слухачів військових навчальних закладів), стажисти вищого навчального закладу) і у зв’язку з цим потребує матеріальної допомоги матері (батька);
укладення шлюбу військовослужбовцем, особою рядового чи начальницького складу із громадянкою (громадянином) України, іноземцем або особою без громадянства, що постійно проживає за межами України;
хвороба військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу або члена його сім’ї, якщо така хвороба згідно з висновком лікарської або лікарсько-експертної комісії перешкоджає військовослужбовцю або особі рядового чи начальницького складу проходити службу в даній місцевості чи проживати в ній членові його сім’ї, у разі відсутності можливості переміщення (переведення) до іншої місцевості;
необхідність постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
наявність у військовослужбовця, особи рядового чи начальницького складу трьох і більше дітей;
неможливість призначення одного з військовослужбовців, осіб рядового чи начальницького складу, які перебувають у шлюбі, в межах одного населеного пункту (гарнізону) в разі переміщення (переведення) дружини (чоловіка) на нове місце служби до іншого населеного пункту (гарнізону);
довгострокове відрядження за кордон дружини (чоловіка) військовослужбовця, особи рядового і начальницького складу.
Членами сім’ї вважаються особи, внесені в особову справу військовослужбовця або особи рядового чи начальницького складу: дружина (чоловік), діти, батьки та батьки дружини (чоловіка), які перебувають на його утриманні.
