Пенсіонерка з Німеччини Марія фон Павельсц-Вольф упродовж 17 років разом зі своїм чоловіком Мартіном роздає мешканцям міста Кам’янця-Подільського... вудки. А оскільки хоче бачити, чи ж вдалося їм зловити рибку, то й приїздить у місто хоча б раз на рік. Щоправда, ідеться тут не про звичайне рибальське знаряддя в повному розумінні слова. Пані Марія керує громадською організацією «Вісбаден-Шірштайн — Кам’янець-Подільський», яка надає благодійну допомогу українцям. При цьому керується улюбленим нею принципом: щоб допомогти людині, їй треба давати не рибу, а саме вудку.
Тисячі тонн одягу, взуття, продуктів, медикаментів за ці роки отримували хворі та немічні, інваліди, діти-сироти. Для цієї категорії громадян в Кам’янці за сприяння німецьких друзів відкрили благодійну їдальню «Три лілії», яка щонеділі годує кілька десятків бідних людей. Тут на волонтерських засадах працюють члени партнерського товариства «Кам’янець-Подільський —Вісбаден», очолюваного пенсіонеркою Раїсою Павлюкович. А працездатним запропонували: «Ми охоче підштовхнемо вас, а далі рухайтеся самі». Поштовхом для декого стало надане обладнання чи невеликий кредит.
За ці роки благодійниця та її однодумці сприяли багатьом кам’янчанам у відкритті власної справи, передавши їм начиння для перукарень, швейних і шевських майстерень, друкарень, стоматологічних кабінетів. Окрім того, пані Марія разом із німецькими тренерами влаштувала тижневе навчання для жінок, які забажали стати підприємцями. Малими підприємствами, що постали з допомогою німецьких друзів, керують якраз, в основному, представниці прекрасної статі. «Українки активніші в бізнесі за чоловіків, — каже благодійниця. — Я щиро тішуся, що причетна до успіху жінок-підприємців у вашій державі». У свою чергу, підприємці беруть активну участь у проектах товариства.
Пані Марія зуміла переконати уряд своєї країни, який дозволив безкоштовно навчати молодих людей із Поділля в економічному коледжі, де свого часу й сама викладала. Сьогодні за рекомендаціями товариства 15 випускників уже працюють у представництвах відомих німецьких фірм в Україні та інших пострадянських державах. Кожен випускник вважає обов’язком прислужитися благодійній справі, адже рекомендацію на навчання отримав саме з рук голови осередку Раїси Павлюкович. Я познайомилася з двома дівчатами, які щойно закінчили коледж, — Наталією Бердладіною та Юлією Кудринецькою.
— Ми жили два роки в німецьких родинах, відчували себе їх членами, — розповіли випускниці. — Допомагали по господарству чи опікувалися дітьми — це була єдина «плата» за наше навчання та перебування за кордоном. Але зранку і до четвертої дня вчилися. Деяких навиків нам не вдалося здобути тут, в Україні, навіть в університетах.
— Українські учні повсякчас у нашій школі — кращі. Вони гарно вчаться, дуже стараються, німецькі дівчата та хлопці тягнуться за ними. Ця освіта — найкраща допомога, яку може Німеччина надати Україні, щоб вона знайшла свій шлях в Європу, — переконана пані Марія.
Нині благодійниця задумала новий цікавий проект. У друкарні Мирослава Мошака, якому теж свого часу допомогла, має намір розмістити замовлення на карту-плакат із зображенням плану Кам’янця-Подільського зразка 1691 року. «Німецькі туристи неодмінно захочуть відвідати таке старовинне місто, — упевнена пані Марія, а тому вже доручила випускницям школи зробити переклад тексту німецькою. — Це буде дуже прибутковий поліграфічний продукт, якщо його перекласти ще й польською».
В останньому гуманітарному вантажі з Німеччини приїхали парти, столи для шкіл. Міський голова Анатолій Нестерук висловив вдячність благодійникам, адже на заміну зношеного шкільного обладнання в закладах міста цьогоріч коштів бракує. Транспортом для їх розвезення, як завжди, підсобить Андреас Цінн, голова правління компанії «Преттль-Кабель Україна», філія якої працює в Кам’янці. Коли навколо доброї справи гуртується багато людей, вона неодмінно виграє. «За ці роки ми з вами стали однією великою родиною, — каже пані Марія. — Я ніколи її не покину. Тим більше, що українці вудок ще потребують».
