Повна невизначеність

Районний Будинок дитячої творчості, двоповерхова споруда у центрі селища міського типу площею 189 квадратних метрів, утримувався за рахунок надходжень від сільських бюджетів. А які в нинішніх селах бюджети? За потреби в 300 тисяч сесія райради на утримання РБДТ виділила лише 96,4 тисячі гривень: як тут звести кінці з кінцями?

Не від гарного життя директор почала оббивати пороги Доманівської райради, але цим ще більше ускладнила ситуацію: розгніване начальство вибухнуло перевірками.

— Нас офіційно попередили: з 17 квітня всі гуртки будуть закриті. Куди, скажіть, іти дітям, які відвідують у Будинку дитячої творчості хореографічний, фольклорний і технічний гуртки? Що робити дітям, які займалися тут образотворчим мистецтвом, плетінням, моделюванням, конструюванням? — запитують колишні працівники РБДТ. — Будинок дитячої творчості систематично проводив свята, концерти, виставки, заслужено вважався кращим в області, його нагороджено численними грамотами. Який сенс у знищенні дитячого центру дозвілля в районі?

Людині зі сторони, приміром, неважко зрозуміти, кому симпатизує районне керівництво під час формування бюджету: на фінансування спортивного футбольного клубу «Колос» у скарбниці знайшли 160 тисяч гривень (на 46 тисяч більше, ніж попереднього року), на утримання ДЮСШ №1 і № 2 знайшлося аж 736 тисяч гривень (на 143 тисячі більше за торішню суму), а от районному Будинку дитячої творчості дісталося лише 97 тисяч гривень від 393 тисяч гривень заявлених.

Як стверджують колишні працівники РБДТ, ще з позаминулого року Будинок дитячої творчості був змушений скоротити гурткову роботу на 25 годин, що суперечило обласній Програмі розвитку позашкільних навчальних закладів Миколаївської області на 2002—2008 роки. Ця тенденція тривала (є відповідні накази відділу освіти). На всі колективні прохання і звернення батьків районні чиновники відповідали звичними відписками, а затим фінансування й зовсім припинилося.

У січні доля районного Будинку дитячої творчості таки визначилася: відділ освіти, він же розпорядник фінансів, передав його... у безоплатну оренду Доманівській загальноосвітній школі №1 терміном до 31 грудня 2009 року. Можна було б щиро подивуватися такій дивній оренді, якби не скромний пунктик у договорі — про «викуп об’єкта оренди орендарем». Що за цим стоїть, здогадатися неважко.

Батьки дітей, які опинилися на вулиці, цілком резонно припускають, що Будинок дитячої творчості закрився не випадково. Доманівкою не дарма гуляють чутки, що в цьому приміщенні незабаром буде чи то гуртожиток, чи то готель із баром, а може, і ще щось. А диму, як відомо, без вогню не буває.

Доманівський районний Будинок дитячої творчості офіційно в приказному порядку було «поховано» 16 квітня цього року. Його трудовий колектив розформовано, частину переведено в інші школи, частина опинилася на біржі праці...

Під приводом економії бюджету, мінімізації, реорганізації, кадрового «утрушування і усушки» у районі позбуваються «баласту». На перший погляд у цьому немає нічого поганого. Але ще раз пильніше вдивившись у цифри дотацій з райбюджету-2009 з окремих розпорядників фінансів, «районний баласт» легко визначити: газета, радіо, діти й інваліди.

Так уже заведено, що перших осіб районів на святах величають «батьками», тоді й пленарні засідання варто було б називати «сімейними радами». По-доброму воно і правильно: кожний район — велика родина, єдина територіальна громада. Але, на жаль, так не виходить.

— Про перекоси в бюджетному фінансуванні депутати дізналися тільки в березні, — стверджує депутат Доманівської райради Василь Іванченко. — Цього не сталося б, якби в районі не практикувалося ручне управління бюджетом.

Василь Миколайович переконаний: Будинок дитячої творчості має бути збережено в інфраструктурі району — заради дітей, заради прийдешньої адміністративно-територіальної реформи, заради майбутнього району. Розгубити те, що створювалось роками, легко.

Голова райради Віктор Власюк і голова райдержадміністрації Олександра Сохань примусове закриття Будинку дитячої творчості пояснюють по-своєму: мовляв, ніхто цей заклад у дітей не забирає, Будинок дитячої творчості обов’язково відродиться, але в іншій іпостасі, з іншим статутом. Що під цим мали на увазі, уявити важко. З цього приводу пригадалася казка про Буратіно. На припущення Сови, що «пацієнт швидше мертвий, ніж живий», Жаба заперечила: «Пацієнт швидше живий, ніж мертвий». У нашому випадку більше віриться Сові.

Ситуація в Доманівці перегукується із ситуацією в країні. Дитячі позашкільні заклади, які стали ласим шматком для бізнесменів, поступово перекочовують у приватні руки. Не випадково колегія Міністерства освіти і науки України (листопад 2008 року) зобов’язала начальників обласних управлінь освіти невідкладно вжити заходів до недопущення скорочення мережі позашкільних навчальних закладів, їхнього перепрофілювання, реорганізації, ліквідації, вилучення земельних ділянок, подбати про зміцнення й модернізацію їхньої матеріально-технічної бази. Йшлося і про реалізацію дистанційних освітніх проектів, для чого дошкільні навчальні заклади мали бути забезпечені комп’ютерним та іншим необхідним технічним устаткуванням, підключеним до мережі Інтернет... Але це, схоже, з області фантастики.

Начальник Миколаївського обласного управління освіти Валерій Мельниченко обома руками за збереження районного Будинку дитячої творчості. «Ні забрати, не перепрофілювати його ми не дамо! В Україні діє мораторій на збереження профілю позашкільних дитячих закладів...»

Головний просвітитель області переконаний: цього конфлікту не було б, якби не ст. 91 Бюджетного кодексу України, яка гласить: відрахування на фінансування закладів позашкільної освіти не враховуються під час визначення обсягів міжбюджетних трансфертів. Тобто відрахування передбачено за рахунок дохідної частини відповідного бюджету, яка і так вкрай обмежена. Мало того, з метою збереження наявної мережі закладів позашкільної освіти відділи і управління освіти райдержадміністрацій, міських рад змушені планувати відрахування на них за рахунок коштів, передбачених на загальну середню освіту, що є порушенням Бюджетного кодексу України. Статтю 85 Бюджетного кодексу, переконаний Валерій Мельниченко, треба міняти й фінансувати позашкільні навчальні заклади за рахунок міжбюджетних трансфертів.

Безперечно: доманівський позашкільний освітній дитячий заклад знаковий для районної громади. У далекому 1944 році, коли війна ще не закінчилася й країна стояла в руїнах, влада, яка думала на перспективу, передусім подбала про дітей, щоб вони не тинялися по вулицях. Незважаючи на об’єктивну злиденність і безліч важливих турбот для доманівських діточок навіть у воєнні роки знайшлося відповідне приміщення, більше того, виплачували зарплату двом працівникам «піонерклубу», художньому керівникові та інструкторові.

Сьогодні не війна, але розруха в людських головах, на жаль, страшніше: районна влада, судячи з глухого гомону жителів Доманівки, очевидно відніме у дітей «воєнний подарунок».

За свої зрілі 65 років Доманівський районний Будинок дитячої творчості пережив добру пачку районних, обласних і всеукраїнських начальників: вони як приходили, так і йшли, підкоряючись природним катаклізмам, які змінювали владу. А дитячий районний позашкільний заклад, незважаючи на різну політичну погоду, продовжував робити свою гуманну справу, творчо розвиваючи не одне покоління дітей.

Чия праця корисніша, ще треба подумати...

 

Миколаївська область.