Йо-хо-хо й пляшка... горілки!

Хоча такий переклад з англійської не зовсім точний. У буквальному значенні Іnternatіonal Talk Lіke A Pіrate Day — «день, протягом якого потрібно розмовляти, як пірат». По усьому світу шанувальники авантюрного життя надягають на голови широкі капелюхи, саджають на плече балакучого папугу, вішають на пояс фляжку з ромом і наслідують голлівудського актора Джонні Деппа, що зіграв знаменитого Джека Горобця в «Піратах Карибського моря». Втім, нині до піратів мало б виникнути не таке захоплене ставлення. Адже останніми роками морське піратство стало настільки гострою проблемою, що вже практично відсунуло на другий план проблему міжнародного тероризму.

Піратський день з’явився відносно недавно — його історія нараховує ледве більш як десять років. Батьківщиною свята стали США, двоє жителів яких, Джон Баур і Марко Саммерс, 19 вересня 1995 року домовилися весь день розмовляти, як пірати. Обране було саме це число, тому що це був ... день народження колишньої дружини Саммерса.

Здавалося б, надумали американці розважитися й що з того? Однак у 2002 році друзі розповіли про свою незвичайну традицію американському колумністу Дейву Беррі. Ідея відзначати День піратів настільки сподобалася нашому колезі-журналістові, що він написав про це у своїй статті. Після цього інформація потрапила в Інтернет і поширилася по усьому світу, принісши піратському дню величезну кількість шанувальників. Сьогодні ІTLAPD перетворився на міжнародний феномен. На офіційному сайті, присвяченому піратському дню, можна знайти масу інформації з проведення «піратських» вечірок й інших заходів і навіть поради, як правильно говорити по-піратськи німецькою мовою.

Звичайно, це абсолютно західна — ще точніше, американська — заморочка. Експерти зазначають, що популярність свято одержало й через сучасну моду на все піратське, породжене кінотрилогією «Пірати Карибського моря».

Приміром, на нинішніх київських шкільних ярмарках піратська тематика превалювала над традиційними Міккі Маусами й Барбі. Рюкзаки з піратами, пенали с черепами, зошити й щоденники із зображеннями кадрів з відомого фільму. Хіба дивно, що ідея свята припала до душі й українським підліткам, які з задоволенням носять майки із зображенням Веселого Роджера, сережки й навіть шкарпетки й колготки із черепами.

Більшість батьків упевнені: відзначати подібне свято —  означає, що нижче впасти уже не можна. Але молодь нікого не слухає. Їм подобається ідея мовної рольової гри, та ще й масової. Тим більше що її цілком можна адаптувати: у будь-якої мови є свій виразний і симпатичний жаргон, а найчастіше — не один. Щоправда, в українських школах піратську мову часто плутають з... тюремним жаргоном або поросто кажучи — з матом.

На жаль, дорослі лише звисока засуджують підліткову моду, не обтяжуючи себе тим, щоб докладно пояснити, що до чого. Або ж взагалі потурають пристрасті своїх нащадків, купуючи їм сумки й кепки з піратською символікою.