У Шевченківському районі Запоріжжя створюють систему резервного опалення
На Запоріжжі виробляється більше чверті загальнонаціонального обсягу електроенергії, і саме тут останнім часом розгорнулася активна робота з розвитку альтернативної енергетики та енергозбереження. В обласному центрі завершується будівництво другої черги трубопроводу, яким для потреб населення подаватиметься надлишкове тепло металургійних гігантів, а на узбережжі Азовського моря незабаром розпочнеться спорудження перших парків вітрових електростанцій. Звернули увагу й на солому, котра колись обігрівала селянські хати, а тепер спалюється на полях як непотріб. Проте перші дві котельні, що опалюють бюджетні заклади в Приазовському та Гуляйпільському районах, по суті, себе не виправдали. Бо для того, щоб завантажувати в їхні топки солом’яні тюки, потрібно тримати ще й трактори зі спеціальними пристроями.
Відмовитися від показухи і перетворити солому на ефективне паливо запропонував голова Шевченківської районної адміністрації Запоріжжя Ігор Бірюков. Він не лише обгрунтував технологічний ланцюжок такої системи опалення, а й очолив роботу з її впровадження.
— Районна програма енергозбереження була скоригована, коли стало зрозуміло, що бюджет може не витримати чергового подорожчання природного газу, — пояснив Ігор Олексійович. — Ще три роки тому сезон опалення для наших бюджетних закладів коштував 7 мільйонів гривень, потім — 9, а минула зима стала нам у 15 мільйонів. Турбує й загострення відносин з Росією, бо це добром не закінчується. Тому ми й вирішили створити в основних бюджетних закладах систему резервного опалення, котра працюватиме на брикетах з лушпиння соняшнику та соломи.
Здавалося б, за таку ідею мали б ухопитися обома руками, але сподобалася вона не всім. І на те є причини. Багатьох лякала новизна, бо в Україні ще немає ні відповідного обладнання для таких міні-котелень, ні досвіду їх будівництва. Щоправда, велика заводська котельня, розташованого на території Шевченківського району ЗАТ «Запорізький олієжиркомбінат», уже декілька років працює на брикетах з лушпиння соняшнику, частину яких підприємство відправляє за кордон. Тобто розраховувати сьогодні на нього не варто. Хоча й не всі резерви вичерпано. На комбінаті планують ввести в дію ще одну пресувальну лінію і не проти поділитися з городянами теплом від своєї котельні. Але станеться це не сьогодні і не завтра, а зима не забариться.
Тоді, зібравши підприємців, котрі пройнялися ідеєю енергозбереження, Ігор Бірюков запропонував їм об’єднатися для придбання обладнання з виготовлення брикетів. Його взяло в оренду одне з найбільших в області сільгосппідприємств — ТОВ «Агроконтинент» Гуляйпільського району. Тут у стислі строки змонтували відповідний цех і нещодавно видали першу продукцію. Хоча солом’яні брикети не такі калорійні, як із лушпиння соняшнику, гріють вони не гірше, ніж першосортне вугілля і значно дешевші від нього. Крім того, попелом з них можна удобрювати поля і городи, тому сільські жителі дуже зацікавилися таким видом палива.
А в місті теж не марнують часу. Після економічного обґрунтування проекту та розробки технічних умов райдержадміністрація запропонувала рівненцям сконструювати до їхніх котлів «Ретро» пристрої для механічного завантаження брикетів, і ті охоче взялися за справу. Нинішньої осені планується переобладнати під резервні (а може, й основні) заглушені котельні восьмої міської лікарні та третього пологового будинку, котрі колись працювали на вугіллі. На все потрібно витратити близько 1,2 мільйона гривень, а очікуваний економічний ефект становитиме не менш як 5 мільйонів. Це — за нинішньої ціни на природний газ і тільки за один опалювальний сезон!
Однак перехід на альтернативні види палива — справа затратна, а таких об’єктів у районі потрібно ввести в дію більше сорока. Тому ніжки доведеться простягати по своєму ліжку. Нині ж ведуться перемовини щодо будівництва міні-котельні, яка працюватиме на солом’яних брикетах, у селищі Тепличному, котре нещодавно приєдналося до міста.
Запорізька область.
