Уявіть, що ви їдете на велосипеді тихою лісовою доріжкою. Коли ви тиснете на педалі, рецептори, що у ногах, визначають, яке потрібно докласти зусилля, щоб ви могли їхати з обраною швидкістю. Вестибулярний апарат допомагає зберігати рівновагу; ніздрі вловлюють запахи; очі сприймають зорові образи; вуха слухають щебетання птахів. 
Коли вам хочеться пити, ви берете пляшку з водою, намацуючи її за допомогою тактильних рецепторів, що розміщені у пальцях рук. Смакові й температурні рецептори дають вам змогу відчути смак, а також визначити температуру рідини. Рецептори шкіри й рецептори, яким передають імпульси волоски на тілі, сповіщають організм про силу вітру, а разом з очима вони допомагають визначити, як швидко ви рухаєтеся. Шкіра також інформує організм про температуру й вологість зовнішнього середовища.
Завдяки здатності відчувати час ви знаєте, скільки приблизно вже перебуваєте в дорозі. У якийсь момент внутрішні відчуття змушують вас зупинитися, щоб відпочити й попоїсти. Життя — це воістину дивовижна симфонія відчуттів!
А тепер давайте підрахуємо, скільки органів чуття задіяно під час такої поїздки на велосипеді. Знаходимо п’ять традиційних: зір, слух, нюх, смак і дотик. Однак, згідно з дослідженнями британських учених, чутливість однієї тільки шкіри дає змогу стверджувати, що в людини більше п’яти чуттів. Як це можливо? Те, що раніше вважалося лише функціями дотику, тепер виділили в розряд самостійних відчуттів. Наприклад, больові рецептори відповідають за розрізнення механічного, теплового й хімічного впливу. Інші рецептори подають сигнали, коли ми відчуваємо свербіж. Є підстави вважати, що в нас є принаймні два види рецепторів, які дають змогу відчувати тиск: одні реагують на легкі дотики, другі — на більш сильні впливи. У нашому організмі є також ціла низка внутрішніх відчуттів.
Яка їхня роль?
Внутрішні відчуття допомагають дізнаватися про зміни, які відбуваються всередині нашого організму. Вони сигналізують, наприклад, про голод, спрагу, про втому, про внутрішній біль, необхідність дихати або сходити в туалет. Завдяки біологічному годиннику і внутрішнім рецепторам ми відчуваємо втому в кінці дня, а також порушення добового ритму організму після перельоту через кілька годинних поясів. Оскільки ми можемо «відчувати» перебіг часу, то іноді відчуття часу додають у список наших видів сприйняття.
У нас також є вестибулярне чуття (або відчуття рівноваги), за яке відповідає внутрішнє вухо. Воно реагує на силу тяжіння, прискорення й обертання. І ще в нас є кінестетичне відчуття, що дозволяє нам контролювати м’язову напругу, а також рух і положення наших кінцівок навіть із закритими очима.
Цікавий і той факт, що рука людини має особливу тактильну чутливість. Вона може відчути опуклу точку заввишки лише в три мікрони. (Діаметр людської волосини становить від 50 до 100 мікронів.) Однак, взявши шорстку поверхню, а не точку, дослідники виявили, що рука може визначити шорсткість висотою лише в 75 нанометрів (нанометр — одна тисячна мікрона)! Така дивовижна чутливість пояснюється тим, що на кінчику кожного пальця руки міститься близько 2 000 рецепторів.
Відчуття дотику має найважливіше значення для нашого фізичного й емоційного здоров’я. Коли людину хтось гладить, то в неї виробляються гормони, здатні пом’якшити біль і вгамувати хвилювання. Дехто вважає, що якщо дитину позбавити ласки, то її ріст сповільниться.
Колаж Ольги СТАНАЧИЧ.