Після перебудови, в останні роки становлення самостійності держави, нібито й легше стало жити. Уже і простий робітник, працюючи, міг узяти кредит. Аж раптом — криза! Та не тільки у нас, а всесвітня. Як тут не замислишся, що то завтра буде?..
У всьому світі Нобелівських лауреатів, світил економічної науки просять допомогти порадою, як вийти з кризи. Гуртом, усім світом замислились. Та тільки не у нас. Нам гуртом тільки батька легше бити. Керманичі ж наші, як Лебідь, Рак і Щука, — кожен у свій бік тягне. За Конституцією — ніби три гілки влади, а насправді це «тривладдя» більше скидається на безвладдя.
Відчуття таке, ніби знаходишся в суспільстві, в якому всі розбрелися по кутках і перешіптуються. Кожен хоче бути хитрішим за іншого та нажитися за чийсь рахунок.
Особливо це вдається банкірам з їхніми маніпуляціями доларом. Гроші потрібні всім, але одним для того, щоб вижити, а іншим — щоб їх вичавити. Повсякчасне твердження банкірів про те, що гроші люблять тишу, вже скидається на «молитву» злодія: «Щоб нічка була темнішою». Починаєш підозрювати, що десь там в тиші і «гавкнулись» ті мільярди стабілізаційного фонду.
Знову піднімають голову різні кредитні спілки, які нічим не відрізняються від «славнозвісних пірамід», що так уміло рекламував Льоня Голубков.
Звичайно, більшість людей нібито навчені і не йдуть на прості заклики «швидких грошей», проте шахраї вдосконалюються.
З’явився і новий товар — земля. Рейдерські атаки на заволодіння нею стосуються не просто земельних паїв окремих громадян, а тисяч гектарів сільськогосподарських угідь. За кожним рейдерством стоять рішення судів, часто-густо — незаконні.
Із судами тягатись і клопітно, і дорого — не всім по кишені. Тут селянина можуть обібрати до нитки, і він, як у анекдоті, на запитання судді «що можете додати на свій захист», у розпачі відповідає, що вже нічого, бо вчора останнього гусака віддав.
Нещодавно побував у своєму рідному селі, з незвичною назвою — Саша, на Вінниччині. Простий сільський дядько розповів, як ходив до лікаря. Зарізав курку, взяв яєць, сала, а той покрутив головою і прийняв з докором: «Хіба я оце, що ти приніс, зможу на ощадкнижку покласти? Такого добра тепер і в магазинах вистачає...».
А може, легалізувати це явище? І на приймальнях начальників поміняти написи на табличках на «прийом від громадян».
В умовах «тривладдя» піднявся і криміналітет. Злодійський світ одразу ж підлаштовується під вимоги часу. Маємо масову телефонізацію, а також можливість послухати різних аферистів, як потрапити до виграшної групи і на чий рахунок потрібно перерахувати нібито й невелику суму. Та виграєте не ви, а ті, що вхопивши, бігають на далекі дистанції, — поки їх не впіймають.
Харків.
