Нещодавно у ворзельському Культурному центрі відбувся вечір, присвячений українському поету-шістдесятнику Василю Стусу. На ньому був особливий гість — його син Дмитро Стус (на знімку), дослідник творчості батька, головний редактор журналу
«Київська Русь». Йому судилося бути поряд з батьком перші п’ять років життя і лише дев’ять місяців, які Стус був на волі перед другим арештом.Перед цим другим арештом Дмитро отримав урок від тата. Прийшовши зі школи, побачив розкидані речі, книжки — у квартирі проводили обшук. Вміст його портфеля теж вивернули. Тато тоді сказав йому, що він, його син, сьогодні зазнав величезного приниження від почуття власного безсилля. Це для мужчини найстрашніше. І попросив сина не озлобитися на цей світ. Бо тільки-но він дозволить собі ненавидіти — світ відповість йому тим самим. І ця настанова тата стала для сина головною.
Виховання сина продовжилось у листах. Їх видано окремою книгою
«Листи до сина». Там також вміщено листи до дружини, яка гідно й віддано несла свій хрест. Можливо, без усвідомлення Стусом цієї вірності, його хрест був би набагато важчим.Київська область.
Фото автора.
***
Важливо прогодувати і одягнути дитину, важливіше — забезпечити інтелектуальний та емоційний розвиток, але найважливіше — пробудити її духовне зростання. Духовність — це найцінніше, що ми можемо дати нашим дітям. Помиляється той, хто вважає, що життя людини визначене наперед. У будь-який момент Господь може або покликати до Себе, або змінити щось Своєю благодаттю. Вплинути на духовний добробут свого чада можемо і ми, батьки, якщо наші діти ростимуть у молитві і любові вже з моменту зачаття.
(Із настанов святого Івана Золотоустого, ІV ст.).
