Український фізико-математичний ліцей Київського національного університету імені Тараса Шевченка святкує завтра своє 45-річчя

Усе-таки добре, що в нашій країні є такий навчальний заклад. Що фізмат всім кризам на зло, багато в чому завдяки ентузіазму викладачів, живе й здрастує. Як і раніше талановиті діти з усіх областей, котрі вирішили присвятити себе точним і природничим наукам, мають можливість не просто жити й навчатися в ліцеї, а й розкритися та виявити свої таланти. Про те, що УФМЛ — сильна школа, багато говорити не потрібно. Такий факт: за результатами зовнішнього тестування випускників ліцей цього року посів друге місце в Україні. Сам по собі ліцей схожий на багато середніх навчальних закладів: аудиторії, їдальня, спортзал, бібліотека. Хіба що частина будинку називається спальним корпусом, де школярі живуть по троє-шестеро у кімнаті. Щороку сюди приходять навчатися близько ста учнів. Є лише дев’яті, десяті й одинадцяті класи, які діляться за профілями: математика, фізика, хімія. Відрадно відзначити: навчання, п’ятиразове харчування і проживання в ліцеї, за всієї нинішньої комерціалізації життя, залишається безкоштовним, що справді дає змогу вчитися тут талановитим дітям із глибинки.

Декілька слів про викладання. Воно як у вузах — лекції, семінари, де розв’язують й обговорюють задачі, заліки, іспити. В ідеалі учень у старших класах може долучитися до справжньої наукової праці. А багато випускників, ставши студентами, приходять у ліцей, ведуть факультативи. Оскільки різниця у віці між ними й учнями невелика, школярі в наставникові бачать не викладача, а вчорашнього фізматівця, котрий пройшов нелегку школу й ділиться знаннями та досвідом.

На врочистостях, присвячених річниці, доповідачі напевно згадають слова Михайла Ломоносова. Ще він казав, що при університеті повинна бути гімназія, без якої університет як рілля без насіння. За часів Союзу це розуміли. Тому Радою міністрів СРСР в 1963 році й було видано наказ про створення чотирьох шкіл-інтернатів фізико-математичного та хіміко-біологічного профілю. Такі навчальні заклади з’явилися при Київському, Московському, Ленінградському та Новосибірськом університетах. Ініціаторами їх створення виступили видатні вчені, в тому числі Глушков, Колмогоров. Школи-інтернати створювали як центри відбору й навчання талановитих дітей, котрі живуть по всій країні.

У ті часи в усі обласні центри їхали екзаменаційні комісії, до складу яких входили й викладачі університету, для проведення вступних іспитів. Перевіряли не так знання і навички, як насамперед тямущість і кмітливість, уміння розв’язувати прості, але нестандартні задачі. Увагу привертали підлітки, які не тільки виявляли цікавість до навчання, а й могли нестандартно мислити, були сприйнятливі до нового. Конкурс був як у престижний вуз — мало не десять чоловік на місце. Треба сказати, що й тепер не кожний бажаючий може вступити до УФМЛ. Хоча нині викладачі по областях і не їздять, абітурієнтів просто запрошують до Києва. Для того, щоб мати можливість три роки вчитися тут, восьмикласник має обов’язково скласти математику і фізику. Без іспитів можуть бути зараховані хіба що призери всеукраїнських олімпіад і переможці обласних.

Це сьогодні навчальний заклад зветься ліцеєм. Створювався він як Республіканська спеціалізована школа-інтернат фізико-математичного профілю (РСШІФМП) при Київському державному університеті імені Т. Г. Шевченка. А ще випускники старших поколінь ділять фізмат на «старий» і «новий». Річ у тім, що років п’ятнадцять тому школа переселилася у спеціально зведений будинок, ближче до університетських корпусів. Але, без сумніву, фізмат, хоч як його називай, — альма-матер для всіх, хто пройшов цю школу.

У навчальному закладі, де розуміються на цифрах, підрахували: за всі ці роки його закінчили 4965 осіб, 598 із них стали медалістами. Майже 90 відсотків випускників продовжують свою освіту в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, інші вступають у не менш престижні вузи країни й зарубіжжя.

У скарбничку досягнень внесено і той факт, що 68 ліцеїстів стали переможцями і призерами міжнародних олімпіад з математики, фізики, інформатики, хімії. Але, зізнатися, авторів цих рядків більше вразили інші дані: за сорок п’ять років у фізматі було списано сім тонн крейди. Гризти граніт науки тут завжди було непросто. Випускники нас зрозуміють. Не всяк подужає вісім годин математики й сім годин фізики на тиждень. А домашнє завдання з кожного із цих предметів могло складатися з десяти, а то й тридцяти задач. Не зроблені накопичувалися й навалювалися як снігова лавина. А тут ще й факультативи, інші предмети. Викладачі з гуманітарних дисциплін докладали чимало сил і старань, щоб і їхній предмет став «профілюючим». Не подужати не можна. Найстрашніше покарання: «чемодан—вокзал—рідний дім». Але якщо відрахують, як показатися перед ясні очі батькам? І що скажуть учителі й однокласники в школі рідного села або райцентру, куди доведеться повернутися?

Однак згодом виявилося, що всі ці труднощі тільки загартували. Отримані навички, здається, не лише нам, а й усім випускникам не раз прислужилися. Роки навчання дотепер пригадуються з ностальгією. І багато слів подяки хочеться сказати людям, які вчили у фізматі нас, а також тим, хто продовжує сіяти добре, розумне й вічне.

Леонід БРОВЧЕНКО, Галина КВІТКА, випускники РСШІФМП.

На знімках: викладач хімії Лариса Перешивана — її вихованці не раз посідали призові місця на всеукраїнських і міжнародних олімпіадах; такий вигляд має УФМЛ нині.

Фото Галини КВІТКИ.