На початку вісімдесятих років минулого сторіччя відомий французький спелеолог, автор книги «У безоднях Землі» Мішель Сіфр поставив на собі складний експеримент: він провів 205 днів у печері на глибині 30 метрів під землею в повній самітності, відрізаний від зовнішнього світу. Сіфр вивчив вплив ізоляції від зовнішніх датчиків часу на природні біоритми людини. Виявилося, що в умовах повної втрати уявлення про час біологічний годинник спелеолога працював все ж досить чітко: його «доба», вимірювана по проміжках часу між двома пробудженнями, становила 24 1/2 години, тобто внутрішній годинник поспішав усього на півгодини на добу.

Як же працює цей годинник? Або, якщо питання поставити вужче, що вказує нам, коли лягати спати або прокидатися? Відповіді поки що немає (як і немає остаточної відповіді на запитання — навіщо, власне, людина спить), але досліди, проведені американськими фізіологами, показали, що сон і пробудження тісно пов’язані з температурою тіла. Ці досліди нагадували експеримент Сіфра, але проводилися вони не в печері, а в лабораторії. Їхня тривалість становила не більше півроку, але вони охопили більшу кількість випробуваних, що відразу дозволило зібрати великий статистичний матеріал.

З’ясувалося, що за відсутності звичних сигналів (годинника, передач радіо і телебачення, зміни темряви і світла за вікнами), внутрішнім сигналом для засинання служить зниження температури тіла. При цьому добовий температурний цикл має люфт у 1,3 градуса. Ми схильні засинати при зниженні температурної кривої, а прокидатися на підвищенні. При цьому ця сама крива в кожного з нас незмінна, а спад і підйом настає, як правило, у той самий час доби. Звичайно, зусиллям волі або цікавим заняттям можна відкласти відхід до сну, навіть дочекатися максимуму температури і лягти тільки тоді, але прокидається людина завжди на підвищенні температури. Тому тривалість сну залежить від того, на якій фазі температурного циклу ви лягли: чергове підвищення температури вас розбудить. Навіть якщо перед тим ви не спали десять діб (це доведено експериментами). При цьому тривалість сну після виснажливого пильнування не перевищить 11—16 годин, і то якщо лягти спати при максимальній температурі тіла, тобто в 2—3 години дня.

Зрозуміло, керує сном не тільки температура тіла, інакше можна було б, тепло вдягаючись на ніч, обкладаючи грілками або приймаючи ліки, що впливають на температуру, регулювати тривалість свого сну. Температура — лише зовнішний, що найлегше піддається вимірові, прояв глибинних фізіологічних ритмів, вивчення яких триває. Проте відкриття американських фізіологів можна використовувати на практиці.

З’ясувалося, що в людей з важкими випадками безсоння добовий цикл температури порушено. Температура трохи коливається і без визначеного ритму. За менш важких випадків цикл існує, але його періодичність далека від 24 годин. У результаті людині з таким неправильним ритмом удається нормально заснути тільки в ті дні, коли спад температури вдало припадає на вечірні години. Можливо, тим, хто страждає розладом сну, корисно з’ясувати свій температурний режим, протягом декількох днів вимірюючи собі температуру кожні дві-три години. У такий спосіб можна встановити, в який час доби вам легше за все буде заснути.

Але от одне цікаве запитання: як бути тим, у кого найменша температура — в середині робочого дня? Лікарі рекомендують у цей час зайнятися, якщо можливо, легшою роботою, змінити розумову на фізичну, що розганяє сон, або зробити «творчу паузу». Відомий приклад конторської працівниці, котра, з’ясувавши, що мінімум температури її тіла о третій годині дня, змінила розпорядок своєї роботи таким чином, що в цей час вивільнилися 20—30 хвилин. Вона ненадовго усамітнювалася і — якщо була можливість — спала, або відкинувши службові турботи, випивала чашку чаю. Зате після цього короткого відпочинку їй вдавалося працювати з повною віддачею до 9-ї вечора. Мало того, короткий відпочинок у середині дня поліпшив її нічний сон, вона стала спати на дві години менше і ранками прокидалася бадьорішою.

Цікаво було б довідатися, як справи з добовим температурним циклом у рідкісних феноменів, що не потребують сну. Щоправда, фізіологи говорять про них так: «Хто ніколи не спить, той насправді спить завжди». Вони припускають, що в таких людей часті короткочасні «відключення», що непомітні їм самим і так, що замінюють сон. У всякому разі, свого часу було розвіяно легенду про Едісона, який нібито спав лише 4—6 годин на добу (а з деяких джерел — і менше). Тоді було знайдено сімейний фотоальбом Едісона. На більшості групових і одиночних знімків, якщо тільки там зображено великого винахідника не за роботою, Едісон спить. Вочевидь, він умів використовувати для сну кожен вільний момент, як це роблять деякі тварини.