У Полтаві згадали, як громили нацистів разом із американцями
 
6 червня світ відзначатиме 70-річчя відкриття Другого фронту. А за чотири дні до того був відкритий своєрідний повітряний «другий фронт», до якого Україна і Полтавщина мають безпосередній стосунок.
В обласному центрі відзначили 70-річчя початку військово-повітряної операції союзників по антигітлерівській коаліції «Френтік» (з англійської — «Несамовитий»). Тут відбувся мітинг за участю керівників регіону, ветеранів-авіаторів, представників громадськості. Вони поклали квіти до пам’ятного знака на честь бойових побратимів із різних держав. А на Театральній площі працівники музею авіації та космонавтики розгорнули виставку світлин, які віддзеркалюють те історичне побратимство у небі і на землі. Цю експозицію музейники представляли у військовій формі та цивільному вбранні тих часів. Біля неї лунали фронтові пісні у виконанні артистів театру ім. М. Гоголя.
Усе те нагадало про першовитоки операції. Вранці 2 червня 1944 року з італійського аеродрому злетіли американські важкі бомбардувальники. Перетнувши Адріатичне море, вони взяли курс на Угорщину, що була союзником гітлерівської Німеччини, і скинули бомби на стратегічний об’єкт — залізничний вузол Дебрецен. Після цього пілоти не розвернули «літаючі фортеці» на базу вильоту, а полетіли далі й невдовзі з’явилася в небі над Полтавщиною. Відразу три її летовища — в обласному центрі, Миргороді та Пирятині — прийняли тоді 129 заокеанських бомбардувальників і 64 винищувачі супроводу.
Зрозуміло, вони прилетіли не для відпочинку на миргородських водах. Тут, на українській землі, знову брали бомбовий вантаж і лягали на зворотний курс, із приземленням на базах Італії та Великобританії. Так почалася «човникова» військово-повітряна операція союзників, про яку більшість із нас донедавна взагалі нічого не знали. Хоча, скажімо, в Полтаві живе чимало людей, що й досі пам’ятають смак американського шоколаду та інших екзотичних на той час наїдків, якими їх у дитинстві пригощали життєрадісні авіатори з-за океану.
Американці квартирували тут більше року. До 19 вересня 1944-го вони забезпечували виконання «наскрізних» бомбових ударів по гітлерівцях. А ще ходили в кіно, на танці, упадали за тутешніми дівчатами, фотографувалися, обмінювалися сувенірами, вчилися пити горілку... Потім, коли американські бази у Миргороді і Пирятині ліквідували, а в Полтаві лишили тільки близько 300 спеців для обслуговування літаків у випадках вимушених посадок, в обласному центрі залишилося 222 військовослужбовці ВПС США. Їм навіть випала честь 9 травня 1945 року разом із радянськими побратимами відсвяткувати тут Перемогу над нацизмом.
Останній, вельми обмежений контингент заокеанських гостей провели звідси через півтора місяця. В рамках «Френтіку» полтавська авіабаза загалом «прихистила» близько 10 тисяч американських солдатів і офіцерів. Хоча «початком кінця» згаданої операції історики вважають полтавську трагедію 22 червня 1944 року. Саме тоді, скориставшись даними повітряної розвідки, німецькі пілоти потужним тригодинним (!) бомбардуванням майже дощенту знищили тутешній аеродром з американськими літаками на ньому. Наступного дня подібних ударів німці завдали по летовищах Миргорода та Пирятина.
Втрати людей, техніки, ресурсів забезпечення приголомшували. Та ще й породжували недовіру ідеологічно далеких союзників один до одного. У те, що мали місце лише прорахунки у протиповітряній обороні, яку забезпечувала радянська сторона, повірити було важко... І хоча «човникові» операції «Френтіка» тривали ще три місяці, вони вже не видавалися невразливими для ворога. Та й лінія фронту віддалялася від Полтави, обирати найближчий до неї об’єкт бомбометання доводилося майже за тисячу кілометрів звідси. Без перебазування на ближчі летовища у таких випадках, звісно, не обійтися.
Головними набутками операції «Френтік» чимало дослідників схильні вважати не військові, а політичні результати, що полягали у демонстрації здатності «різнополюсних» країн-союзників об’єднуватися перед лицем світової загрози. Як проектуються події 70-річної давності на сьогоднішні реалії? 
Прощаючись із Полтавою, американці в рахунок ленд-лізу залишали аеродромне обладнання та деяке інше майно. А сьогодні наша держава змушена згадувати той досвід поставок по ленд-лізу американської військової техніки — щоб захиститися від російської агресії...
Адже кремлівські верховоди у своєму прагненні загарбати чужі території воліють узагалі «не помічати» України. То хто ж забув уроки «Френтіка» та Другої світової? Як і те, що та війна завершилася не тільки салютами Перемоги, а й Нюрнберзьким процесом над військовими злочинцями...
Полтава.
Пам’ятний знак у Полтаві.
Фото автора.