Природоруйнівна діяльність людей довела екологічну ситуацію в Україні й цілому світі до межі глобальної катастрофи, підсумували в Нікітському ботсаду вчені — учасники останньої позачергової наради Союзу європейських сільгоспакадемій, про яку ми вже повідомляли.

Недостатні зусилля захисту довкілля в агросистемах, неналежна екологічна безпека під час виробництва й переробки сільгосппродукції, недбале зберігання й відтворення ресурсів родючості грунтів, продовження паразитування на багатющих землях стрімко скорочує тривалість життя, підриває здоров`я людей і призводить до незліченної низки техногенних катастроф, а отже, відчутно гальмує економічний поступ нашої країни.

Це попри страшні уроки Чорнобиля й розуміння того, що достатніх матеріальних ресурсів для масового переходу до екологічно нешкідливого виробництва у нас не буде ще довго. А треба ж (після епох гігантоманії, глобальної індустріалізації й хімізації) шукати мільярди для очисних споруд нового покоління, які нарешті запрацювали б за світовими стандартами. Потрібні кошти й на перехід до масового мікрозрошення багатолітніх і овочевих культур, що дасть змогу не лише припинити колосально неощадливі витрати водних ресурсів, а й різко скоротити використання добрив і водночас — значно підвищити врожаї. Треба нарешті почати порятунок втрачених для виробництва й життя засолонцьованих земель, кількість яких в Україні вже добирається до трьох мільйонів гектарів (!).

Проведення багатьох інших заходів порятунку вкрай виснаженої української землі-годувальниці, щоб підвищити її родючість, зупинити падіння вмісту гумусу, здійснити протиерозійні заходи, осушити заболочені й полити богарні сотні тисяч гектарів, врешті, забезпечити їх належну охорону (особливо заповідних земель, які всуціль і дедалі частіше вихоплюють шматками з унікальних заказників національного значення) — теж потребує величезних витрат.

Мало того, президент Української академії аграрних наук Михайло Зубець наголосив: хоча останнім часом тенденцією стало дедалі менше використовувати міндобрива, отрутохімікати, вже сформувалися зони виробництва екологічно чистих продуктів, але сталої і постійної системи управління екологічною безпекою досі немає. При тому, що антропогенне й техногенне навантаження на довкілля ще не вдається зменшити, масштаби цієї біди продовжують зростати. Достатньо одного прикладу з двох цифр: викиди шкідливих речовин в атмосферу становлять нині близько 10 тонн на квадратний метр, або майже 130 кілограмів отрут на одну людину (!).

Від цього нищівного процесу вже не рятує навіть те, що Україна володіє найбільшою територією сільськогосподарських угідь в Європі й має «наймасніші» чорноземи у світі, а за якісним складом та біопродуктивністю земель — одна з найбагатших країн, в якій зосереджена значна частка запасів чорноземів планети й інших цінних різновидів плодючих грунтів.

Такому краю-раю сам Бог велів бути екологічно бездоганною зоною. Проте ми вже перегнали всіх у Європі за рівнем розораності земель, вирубування лісів і споживання водних ресурсів, підтоплення поширилося на 17 відсотків, інтенсивна й стрімка ерозія земель охопила вже 18 відсотків території нашої держави. Тож ніде правди діти: нашу країну серед європейських країн-оаз сприймають як помийницю не безпідставно. Щоб якнайшвидше вирватися із цього екологічного провалля, потрібно всі сили кинути на розвиток безпечного для здоров`я землеробства. А для цього не гаючись насамперед створити відповідну правову базу, цінову політику щодо екологічно бездоганної продукції і прозору та чітку систему стимулювання сумлінних землеробів. Проект Закону «Про органічне агровиробництво» вже підготовлено для передачі до українського парламенту.

Крим.

Фото Юрія ВЕНГЕРЕША.