Сьогодні дуже багато говорять про демократію, вона в центрі нашої уваги. Демократія проникає в наше життя, але якось несміливо і дуже часто те, що декларується, розходиться з тим, що ми бачимо в реальності. В енциклопедичному словнику «Політологія» про демократію написано: демократія — народовладдя, це одна з основних форм правління, політичної і соціальної організації суспільства, держави і влади. Це політичний режим, зазвичай пов’язаний з республіканською формою держави.

Для розвитку демократії необхідні сформовані стійкі соціальні та політичні орієнтації суспільства і його керівництва на розвиток. Будучи цілісним, суспільним явищем, справжньою, в сучасному суспільстві, вона може бути, тільки коли є загальною. Демократія не може бути повноцінною, якщо вона виборча, допускається в одних сферах життя суспільства, в одних питаннях, але не допускається в інших. Інакше кажучи, демократія не допускає винятків із демократичної процедури. Демократія — результат творчості народних мас, передових представників суспільства і його керівництва. Демократія несумісна з опікою зверху, з боку будь-яких правлячих сил. Демократія — це дивовижне надбання, можливість суспільства, якого суспільство ще повинне навчитися. Навчання демократії досить тривалий, осмислений процес, що потребує залучення й участі кожного. Демократія не примха, не суспільна надмірність, а неминуча історична необхідність, для реалізації якої перетворюється і обновлюється суспільство. Демократія не зводиться до різних прав і свобод. Вона має бути активною, творчою, включати позитивні, громадянські, моральні, ідеологічні, політичні переконання і почуття. Вона передбачає освоєння іншого способу життя, іншої системи цінностей, ціннісних орієнтацій, переконань, світоглядів, кардинально іншого розуміння життя, інших людей і себе, відтворюваних форм взаємодії.

Насамперед демократія передбачає реальну, а не декларовану рівність перед законом усіх громадян і органів управління; дотримання конституційних прав; захист суспільства і громадян від протиправних дій, хоч би звідки вони виходили; вдосконалення демократичних форм і норм співжиття; відповідність формально проголошених і реально чинних норм суспільних відносин, права, управління; поваги до людини, виховання в неї почуття людської гідності та справжньої довіри до всіх форм управління і до співгромадян; усунення привілеїв для окремих суспільних груп і категорій громадян, установ і органів влади та управління; інформованість про всі істотно важливі внутрішні та зовнішні події і процеси; відмову від примусової опіки суспільства у сферах культури, творчості; виробничої діяльності; практику суспільного обговорення і дискусій з питань життя, місцевого самоврядування — організації обслуговування, транспорту, благоустрою, охорони природи і навколишнього середовища, дозвілля і т. д. Це ще не всі складові демократії, але можливість її освоєння припускає наявність чіткого розуміння сьогодення і пошук, визначення основних елементів зміни наявних недосконалостей кожного з нас і нашого суспільства в цілому.

У нашій статті ми зупинимося на окремих аспектах реалізації, втілення демократії в наше життя. Ми б хотіли, щоб, обговорюючи це питання, глибше в ньому розібратися і разом знайти способи творення нашого життя.

Визначальним у створенні демократичного суспільства є людина, але не просто представник біологічного виду, а людина розумна, думаюча, активна, відповідальна за свій вибір, життя, котра приймає конкретні рішення і вміє відповідати за них. Людина ОСВІЧЕНА — тобто не тільки та, котра розуміє суть і зміст того, що відбувається, вміє встановлювати причинно-наслідкові зв’язки, самостійно організовувати власну діяльність на основі раніше засвоєного досвіду відповідно до своїх цілей і цінностей, а й та, що вміє переносити напрацьований досвід у будь-яку ситуацію життя й одержувати позитивний результат. Дуже мудро суть людини визначив психолог Каган М. С., який звернув увагу на те, що людина визначається тим 1) що вона знає; 2) що вона цінує; 3) що і як створює; 4) з ким і як спілкується; 5) які потреби має і як їх задовольняє. Сьогодні ми звернемо увагу лише на один компонент цієї своєрідності — на те, що цінує людина.

Ціннісні орієнтації є найважливішим компонентом світогляду особистості й виражаються в тих перевагах і прагненнях, які властиві кожному з нас і виявляються стосовно тих чи інших узагальнених людських цінностей (добробуту, здоров’я, комфорту, пізнання, громадянських свобод, творчості, праці тощо). Ціннісні орієнтації — найважливіший регулятор нашої мотивації і поведінки. Нині вони виступають як суспільний ідеал, як еталон належного. Вони (цінності) є сукупним продуктом нашої життєдіяльності, кожного з нас окремо і всіх разом і залежать від того життя, яке ми ведемо; від тих цілей, яких прагнемо, тих ідеалів, які втілюємо, як належних, цінних, вічних. Вони визначають нашу внутрішню суть і, отже, те, що відбувається навколо нас: зміст, своєрідність нашого сьогодення. Цінності, як нашу своєрідність, визначає не тільки те, що ми вибираємо, а й те, як ми досягаємо обраного нами, якими способами і з якими наслідками.

У чому специфіка пріоритетних цінностей нашого сьогодення, що вони нам несуть, до чого ведуть і про що змушують замислитися?

Для багатьох визначальною цінністю нашого життя сьогодні є ГРОШІ — заради яких брешуть, ідуть на обман, підробку, агресію, убивство. Чомусь бракує проникливості, щоб зрозуміти, що гроші не можуть бути метою і сенсом життя, що це один з інструментів, який допомагає нам досягати, втілювати значущі цілі життя. Важливо зрозуміти, що гроші, які не зароблені, котрі дістаються нам будь-яким іншим шляхом, убивають нас, руйнуючи нас повільно, поступово. Спочатку всередині, а потім і зовні. Вони створюють додаткові труднощі, потрясіння, проблеми, смерті, руйнуючи спочатку наші родини, потім народи, держави. Вони ставлять нас у залежне становище від інших людей, ситуацій, прийнятих ілюзій і, навіть не розуміючи навіщо, прагнуть мати їх більше, більше, більше, відмовляючись навіть від свого життя (хіба вони цього варті?). Наш спосіб життя, підмінені цінності, бідність розуму, відсутність чи убогість внутрішнього світу, несформовані інтелектуальні операції і дії, незасвоєна свідомість, лінь душі й тіла, приголомшливе неуцтво, цинізм, наша внутрішня нечистота не дозволяють нам зупинитися і запитати себе — НАВІЩО? Подумати, чи принесли вони нам наповненість, внутрішню задоволеність, справжню радість, взаєморозуміння з нашими рідними, близькими друзями? Може, питання не в тому, скільки в нас грошей, а в тому, на що спрямовано їх, чи принесли лад і як ми можемо розпорядитися тим, що є, і досягти значущих цілей?

Наступною пріоритетною цінністю нашого життя є РЕЧІ МАТЕРІАЛЬНОГО СВІТУ. Цінність речей зовнішнього світу змушує нас прагнути їх і ними володіти. Навіщо, чому, ми не зможемо відповісти навіть собі. Ми просто про це не замислюємося, боїмося, бо всередині нас одразу з’являється занепокоєння, хвилювання, які звертають нашу увагу на необдуманість, необачність, недоцільність наших дій. Орієнтація на прагнення мати предмети зовнішнього світу є одним з показників внутрішніх проблем, пов’язаних з нашою персоналізацією, з неможливістю її реалізувати іншими, внутрішніми засобами і способами. Це найпростіший, зовні видимий усім спосіб позначити свою значимість, необхідність, причетність. Він здається наче невинним, але в глибині призводить до виродження нашої внутрішньої суті. Робить наше життя бездумним, хаотичним, руйнівним. Предмети зовнішнього світу — це засоби, призначені для конкретних цілей. Кожна річ повинна бути максимально функціональна і застосовувана в житті практично постійно, тобто повинна бути функціонально затребуваною і справді необхідною в житті. В реальності це далеко не так. Ми заповнюємо своє життя і світ, який нас оточує, мотлохом, з якого потім самі ж не можемо вилізти. Мотлох оточує нас у наших квартирах, перебираючи на себе частину нашої життєвої сили, дратуючи нас, злючи, обурюючи (нам шкода — раптом здасться?, «жаба давить»), руйнуючи наше життя сьогодні. Ми запаскуджуємо нашим мотлохом і сміттям довкілля, руйнуючи його не тільки для себе, а й для своїх дітей та онуків. Ми скаржимося на те, що нам бракує грошей, а скільки непотрібного в наших квартирах, у нашому житті, всередині й навколо нас?

Влада і «положення», яких ми прагнемо і, одержавши які, хизуємося, зазнаємося і, деградуючи, руйнуємося. Ми всі прагнемо стати «елітою», думаючи, що тоді нам усе буде можна, ми диктуватимемо умови життя або перебуватимемо з тими, хто це вже з нашої точки зору робить. Ми створюємо собі у своїй свідомості зручну для себе модель світу, в якій ми на її вершині або десь поряд. Ми думаємо, що нам усе тоді буде можна, і все «зійде з рук» і дозволить грубо обходитися з тими, хто нижче нас за становищем, фінансами, кількістю матеріальних предметів. Питання не в тому, щоб обійняти посаду, положення, а в тому, щоб їй відповідати. Життя, як можливість, — це максимальна відповідність обійманій посаді, положенню, ситуації. Це здатність щось зробити добре, гарне, мудре собі й іншим, одержати результат і цим зробити свій маленький внесок у загальне життя, його гармонізацію і за допомогою цього як особистість самопроявитися. І якщо нам життя надає можливість, то важливо відповідати обійманій посаді не декларативно, а в суті, змісті, ліквідуючи в собі прогалини в знаннях, навичках, уміннях, розумінні. Максимально освоїти покладені функціональні обов’язки, розуміти, що це можливість, шанс, і осмислено, мудро і ретельно його використовувати.

Ми всіляко прагнемо до задоволень, а в реальності вони приносять нам порожнечу, неприкаяність, відчуженість, спустошеність, невдоволення. Вічні претензії до всіх і всього, нерозуміння того, що відбувається, і від цього — апатію, зневіру, агресію, заздрість, ненависть.

Ми створюємо своє життя самі своїм розумінням і прийняттям його, тим вибором, який робимо, ставленням, яке відтворюємо, способом життя, яким живемо, цілями, яких прагнемо. Цінностями, в «коридорі» яких ми живемо і, вибираючи які, визначаємо зміст, своєрідність, особливості свого життя і можливість досягнення значущого результату. Може бути, цінністю нашого світу є ЖИТТЯ. Життя як МОЖЛИВІСТЬ — осягти, пізнати, зрозуміти, створити, перетворити, освоїти, відробити, віддати. Життя як можливість — це не прагнення звинуватити іншого, не засіб утвердитися за його рахунок, обдурити його чи кинути, не прагнення протиставити себе й іншого, це дбайливе ставлення до того, що в нас є: людей, ресурсів, держави, можливості, пам’яті предків. Може, цінність у затребуваності, залученні, у внутрішній наповненості, у глибині та різноманітті освоєного, зрозумілого, зробленого. У зрозумілій закономірності, подоланій трудності, вирішеній ситуації, наданій допомозі, створеній чистоті, красі, в освоєному внутрішньому потенціалі. У гармонійно, мудро, змістовно прожитому житті, в конкретних продуктах праці, в добрій, щирій, глибокій вдячності тим, хто навколо і поруч з нами.

Демократія — народовладдя, від чого залежить сам факт її присутності? Насамперед від розуміння себе, своєї справжньої суті, від уміння її не тільки розуміти, а й усвідомлено застосовувати в різних ситуаціях сьогодення. Від серйозного, осмисленого ставлення до життя, від освоєної мудрості, яку необхідно не тільки освоїти, а й знайти засоби і способи втілити освоєне в життя. Від розуміння того, що той «коридор» цінностей, який сьогодні в нашому житті, не дозволяє мудро, глибоко зрозуміти, що відбувається, і змінити ситуацію.

Ситуація в нашій країні дуже катастрофічна. Відбувається руйнування народу, держави, відбувається поволі, приховано. Через упроваджувану систему цінностей і залежний від неї заведений, відтворений спосіб життя. Відбувається знецінення основних інструментів розвитку — фізичної праці й інтелектуальної (освіта). Не освоєний внутрішній світ виявляє себе в безвідповідальності, несмаку, агресії, апатії, нудьзі, алкоголізмі, наркотиках і т. д., у прагненні протиставити себе іншому, і цим спровокувати хаос і сваволю. Може, час зрозуміти, що ділити нам нема чого в нашій державі. Що тільки освоюючи свою свідомість, внутрішній світ за допомогою різних форм праці, здобуваючи пам’ять, мудрість минулого, осмислено створюючи справжню демократичну державу, ми можемо стати Центром Європи, але це тільки подолавши... і розуміючи, що ЖИТТЯ — ЦЕ МОЖЛИВІСТЬ.