Особистими ворогами Адольфа Гітлера і ворогами рейху в роки Великої Вітчизняної війни у Радянському Союзі, хоч як це дивно, були Юрій Левітан і Олександр Маринеско.

Головний диктор Всесоюзного радіо Юрій Борисович Левітан став ворогом фюрера через свій басовито-баритонний голос. Особливо це «звучання» виділялося під час читання зведень

Радінформбюро про важливі події на фронті й у тилу. Від такого проникливого голосу в Гітлера мурашки бігали по тілу. Він ковтав таблетки і судорожно крокував величезним кабінетом.

Командир підвідного човна «С-13» капітан третього рангу Олександр Іванович Маринеско став особистим ворогом Гітлера після того, коли в січні 1945 року «С-13» потопив гігантський лайнер фашистського флоту «Вільгельм Густлов». «Густлов» був найбільшим, найсучаснішим, найнепотопаючим кораблем, на борту якого перебувало понад сім тисяч (!) солдатів, офіцерів, представників нацистської еліти і катів. Причому в цей час на «Густлові» було понад три тисячі навчених підводників — приблизно сімдесят екіпажів для підвідних човнів гітлерівського флоту. Це була величезна непоправна втрата вермахту наприкінці війни.

Бойового командира, легендарного підводника О. І. Маринеско, котрий за один похід підводного човна «С-13», крім «Густлова», потопив ще й військовий крейсер «Генерал Штойбец» з 3600 солдатів і офіцерів гітлерівської Німеччини, Гітлер, мабуть, не даремно прирівняв до диктора радіомовлення. Як високо цінувалися голос і дикція Юрія Левітана!

Але ж і у нас, українців, було ким пишатися. Щонеділі, приміром, лунав прекрасний голос артиста столичного театру імені Івана Франка Віталія Розстального. З вуст Громовенка натхненно звучало «Шевченкове слово». Іноді лунає поставлений приємний баритон Віктора Пасека. Може, ще іноді, на якусь мить, можна почути приємний чіткий чоловічий чи жіночий голос по радіо або на екранах телебачення. Й усе... А здебільшого, з ранку до ночі, у радіо- і телеефірах лунає невиразна мова «дикторів-кулеметників».

Усі прекрасно знають, як підбирають дикторів. До прикладу, влаштовують якусь шоу-програму, а фіналістка, віком від 15 до 25 років, отримує шанс стати ведучою на одному з провідних телеканалів. Такі відбірні кастінги торік уже відбувалися у дев’ятьох містах України.

Але скажіть, будь ласка, яким буде диктор з якоїсь юної Леді N? Звідси і скарги телерадіослухачів на неякісне мовлення. Зовні юнаки і леді гарненькі, та ось голос трохи «не туди». Більшість співробітників радіо і телебачення читають тексти невиразно, без чіткої вимови слів і складів, скоромовкою, як кулеметники, без розділових знаків, інтонації і будь-якої виразності. Щоб швидше прочитати текст, вони набирають повітря і промовляють кілька речень до повного видиху. Що можна розібрати у такому мовленні? На жаль, лише окремі слова.

Диктор — це професіонал мовлення, і його треба відбирати не на конкурсах краси чи брати по знайомству, а на спеціальному конкурсі для дикторів.

Крім того, вражає відсутність такту у багатьох наших дикторів і ведучих. При швидкому читанні тексту в ефірі, звичайно, бувають помилки. Але майже ніхто з них не скаже «вибачте» під час виправлення зробленої помилки. Вони просто продовжують говорити далі, начебто нічого не сталося.

Наведу наочний приклад. Дуже часто можна почути слово «порт» (річковий, морський, авіа). Множина слова «пОрти» майже завжди вимовляється неправильно, адже «портИ» мають зовсім інше значення. Або назва латиноамериканської країни «Перу», у якому диктори умудряються зробити три (!) помилки. Але ж є спеціальний «Словник наголосів», що повинен бути настільною книгою всіх телерадіокомпаній. Крім того, торік вийшов унікальний «Словник журналіста і видавця», у якому подаються історичні і етимологічні роз’яснення найбільш уживаних термінів.

Дивно, але факт. Не раз помічав, що окремі скарги радіослухачів і телеглядачів і статті на зразок «Диктори-кулеметники» («Голос України» від 23 липня 2004 року) сприймаються телерадіокомпаніями як «голос волаючого в пустелі». І жодних заходів, щоб поліпшити якість мовлення, не вживають.

У світі існує 49 моделей суспільного телебачення. Суспільне телебачення, яке створюють зараз в Україні, прагне зробити «якісний продукт», що зацікавить суспільство. Сподіватимемося, що 50-та, українська модель послужить зразком якісного ефірного звучання, а всі інші телерадіоканали братимуть приклад з Українського суспільного телебачення.

Василь ГАЙДАМАКА,почесний магістр Української військово-медичної академії.

Херсон.