Сьогодні, мабуть, немає людини, байдужої до того, що творять на сході нашої держави бандитські зграї та російські окупанти.
Голос болю з кривавого поля терзає серце і душу кожного.
На Закарпатті в цьому всенародному пориві потужно звучить і громадянська позиція відомого українського письменника Юрія Шипа — лауреата літературних премій: всеукраїнських — імені Леоніда Глібова та Зореслава; крайових — імені Федора Потушняка та Августина Волошина.
Щойно письменник завершив працю над новою книгою громадянської лірики, байок та нищівної сатири «Пора кривавих сліз», присвяченої героям боротьби за свободу і гідність нашого народу — в дусі завжди актуального Шевченкового слова.
Пропонуємо читачам один із віршів згаданої книги поета.
Бандитські зграї плодять 
тупість,
Обман і сила — зброя злих,
А добрий світ будує мудрість,
В руках у неї меч святих.
І Первый деспот, і Вторая
Колись за бидло мали нас,
Лякав і їх, і Николая
Нескорений Шевченка глас:
«Кругом неправда і неволя,
Народ замучений мовчить»...
Прийшла в мужицькій свиті
 доля
Від сну глибокого будить...
Тоді, коли Кремля владики
З лиця землі стирали нас,
Кріпив нас чоловік Великий:
Кріпацький спів і плач — Тарас.
Як мудрий промінь серед ночі,
Котрого будять кобзарі,
У грішний світ прийшов 
пророчий
Глагол, де плачуть бідарі...
Він Україну грів любов’ю,
Що очищає Божий світ,
І вів до світла за собою
Німий безправний свій нарід...
Дарма душителі хотіли
Собі зробити з нас волів —
На злу імперію летіли
Слова, грізніші від полків.
Хоч він томився, як Месія, —
Святої волі месник-цар,
В серця надії зерна сіяв
Незламний велетень-бунтар...
В рядах мільйонів голос віщий
Вулканним болем закипів,
Як і душа народу, вічний,
В гіркій недолі волі спів,
Котрі хижак одвіку нищив...
Та геній-Українорос:
Красою-зростом духу вищий,
Аніж великий дикорос...
Таким є наш Тарас Шевченко,
Котрого лине голос-дзвін
По світу близько і далеко...
Тож  будьмо всі такі, як він,
Щоб так, як Єрихонські стіни,
Кремлівський зник паркан і хан,
Де честь і слава України —
Небесних Лицарів Майдан.
Ужгород.