Володарювання по-Білоцерківськи

Усе почалося з того, що Білоцерківська міськрада прийняла в комунальну власність територіальної громади міста майно державного підприємства “Білоцерківський авіаційний ремонтний завод” (БАРЗ). Минуло п’ять років, але й досі залишається загадкою, чому міська рада проголосувала за рішення, в якому були відсутні перелік майна та його вартість. Чи не захопила її ідея створення спеціальної економічної зони “Інтеравіаавтопорт “Біла Церква” настільки, що приспала здоровий глузд? Не менш благородна мета лягла в основу створення комунального підприємства “Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс” (БВАК). Планувалося створення додаткових робочих місць, надходження коштів до місцевого бюджету. Рішенням сесії від 27 квітня 2000 року майно авіаремонтного підприємства та літаки ІЛ-76 МД було передано БВАКу.

У цьому рішенні є елегантний пасаж про таку собі корпорацію, “до якої будуть входити підприємства, що створені на основі майна авіапідприємства”.

Отже, заручившися депутатським дозволом, виконком міської ради “в інтересах територіальної громади міста” отримав право здійснювати дії, пов’язані з відчуженням літаків для відновлення господарської діяльності цілісного авіаційного майнового комплексу.

Наступним об’єктом білоцерківського економічного дива став саме БАРЗ, який депутати спочатку захищали від банкрутства (рішення за № 70 від 27.04.2000 року), а потім махнули рукою. Рішенням від 14 січня 2002 року міськрада для “відродження виробничої діяльності авіаційно-аеродромного комплексу, створення додаткових робочих місць, зміцнення економічних основ місцевого самоврядування (!)” дала згоду на внесення до статутних фондів господарських товариств майна, що перебувало на балансі БВАК в обмін на корпоративні права.

До речі, красиві посилання на інтереси територіальної громади, як я знаю, дуже чітко ілюструються положеннями статуту комунального підприємства “Білоцерківський вантажний авіаційний комплекс”, в якому немає жодного (!) слова про те, що ж матиме сама громада від використання свого майна.

А що із часткою майна, яка мала б приносити прибутки до міської казни? Тут узагалі чудасія. БВАК має дуже цікаві умови господарювання, а саме: вклавши чимале майно, яке в ринкових умовах має приносити реальні прибутки (лише оренда виробничих площ, за різними оцінками, повинна давати майже 8 мільйонів гривень на рік), міська громада в подяку отримала велику дулю. Що й визначено у статуті: “Чистий прибуток підприємства, який залишається після покриття матеріальних і прирівняних до них витрат (витрат з оплати праці, оплати відсотків за кредитами банків, внесення передбачених законодавством України податків та інших обов’язкових платежів до бюджету, відрахування в галузеві інвестиційні фонди), залишається у повному його розпорядженні”. А дев’ять підприємств, які вклали гроші в фонд БВАКу, платять? Можливо. Швидше за все тому-таки БВАКу, що розпоряджається прибутком як заманеться.

Отже, можна зробити висновок, що, безтурботно користуючись майном територіальної громади з благословення депутатів міськради і посадовців міськвиконкому, спритники впевнено збільшують власні капітали. Більше того, безкарно наживаються на мешканцях Білої Церкви, які довірили своє майно в управління, як на мене, не зовсім відповідальним людям. Звичайно, ще не все втрачено. Принаймні Закон України “Про боротьбу з корупцією” визначає механізми конкретної відповідальності депутатів різних рівнів та посадових осіб за корупційні дії та відшкодування шкоди.

Приватні особи, до рук яких потрапило горезвісне майно, використали його на повну котушку. Наведу один показовий приклад, як на мене, достойний уваги контрольно-ревізійного управління та прокуратури.

2002 року двоє зовсім молодих людей, які невдовзі стали подружньою парою на прізвище Олійник, створили таку собі фірму з гучною назвою “БілоцерківМАЗ”. А далі почалися дива.

Встигли вони запросити у компаньйони БВАК. Що, як і звідки — невідомо, але сума, яка засяяла вже у статутній калитці, очі засліпила добряче.

Як було опубліковано в регіональній газеті “Замкова гора” (№ 27 від 6 квітня 2005 року), “Протягом року Олійники ще вдвічі збільшують свою частину в статутному фонді, а потім приймають у ТОВ ще одного партнера — кіпрську компанію... А початковий скромний пай нашого з вами комунального підприємства став ще більш скромним — 8,2 відсотка... А зовсім нещодавно КП “БВАК” одержало запрошення на збори учасників ТОВ “БілоцерківМАЗ”. Одне з питань порядку денного — одержання кредиту під заставу цілісного майнового комплексу підприємства...”

Тепер уявімо собі ситуацію, якщо раптом кредит буде отриманий і не досить вдало витрачений. А значить, застава залишиться у власності банку. Що далі? Далі банк реалізує заставу на вільному ринку тому, кому захоче. А вже останній матиме в кишені цілком законне майно! І не варто розкочувати губу у мріях стати новим власником, бо цей власник, можливо, вже давно визначений. Може бути, що живе він (вони) у Білій Церкві...

От лише... трапилася копія позовної заяви з вимогою скасувати всі дії власників “Білоцерків-МАЗу”, пов’язані зі статутними операціями з майном територіальної громади. Сподіваюся на реакцію на не вельми законні, на мій погляд, операції.

Отак, шановні друзі, відбувалися хитромудрі операції з майном територіальної громади. На очах у всіх і руками тих, кого ми обрали це саме майно берегти і множити.

Хто і як чинив, наскільки ці дії відповідають чинному законодавству, має визначати прокуратура. Чому вона мовчала раніше, мабуть, зрозуміло: бо не було часу (дивись публікації “Вечірніх вістей” на тему “Как стать прокурором”. — Авт.). Чому мовчить нині — невідомо. Проте, гадаю, що цей матеріал її роботу певним чином полегшить.

А от щодо депутатів міськради — дуже цікаво, як будуть розвиватися події.

Не слід забувати і те, що міська громада, з огляду на депутатські передвиборні обіцянки, чекає звіту за них та звіту за депутатські дії—бездіяльність.

Від редакції: Про проблему, що була порушена в публікації, запитуємо у прокуратури та депутатів міськради і посадовців міської виконавчої влади. Чому так сталося і що заплановано, аби поліпшити ситуацію. Сподіваємося також познайомити вас із перебігом судового процесу. Впевнені, що відкриється багато цікавого. Тож до зустрічі.