У Севастополі успішно ведуть роботи зі знешкодження підземного арсеналу часів Другої світової війни.
Майже рік з початку Другої світової війни в Севастополі діяло підземне місто: у штольнях Інкермана розміщалися госпіталь, швейна майстерня, військовий завод. А ще тут був величезний арсенал. Сьогодні ніхто не назве точні цифри, але всім відомо, що в кам’яних завалах є величезна кількість боєприпасів часів Великої Вітчизняної. Залишаючи місто під натиском фашистських окупантів, радянські війська в 1942 році підірвали штольні, щоб ворог не зміг ними скористатися. Тисячі тонн скельної породи накрили підземний завод, госпіталь і величезний склад боєприпасів. Відтоді Севастополь у буквальному розумінні живе на пороховій бочці.
У післявоєнні роки уцілілі штольні Радянської балки пристосували для потреб флоту, а висаджений масив оточили колючим дротом. Але незабаром сюди полізли всюдисущі хлопчиська. Підлітки, незважаючи на найсуворіші заборони, грали тут у війну. У лабіринтах підземного міста пропало чимало допитливих. Декого знаходили і витягали на світ божий рятувальники. Ті, хто повертався неушкодженим, приносили із собою міни, снаряди, патрони. Потім ці небезпечні знахідки розбирали у дворах...
Є п’ятирічна програма МНС з ліквідації небезпечних штолень. Фахівці держпідприємства “Укроборонсервіс” уже завершили проходження двох з восьми висаджених штолень. Близько тисячі снарядів, авіабомб, гранат, мін витягнуто і передано спецпідрозділам для знищення. Тут працюють переважно офіцери запасу, які мають великий досвід знешкодження вибухонебезпечних предметів.
Але інкерманські штольні — не простий “горішок” і для них: боєприпаси лежать на глибині до 25—35 метрів, велика небезпека обвалів. І хоча вважається, що детонація боєприпасів нині малоймовірна, фахівці роблять усе можливе, щоб підземний військовий арсенал не потривожив людей і якнайшвидше канув у Лету.

Севастополь.