У Миколаєві помирилися недавні противники — представники місцевого Євромайдану та Антимайдану. Їх об’єднала любов до рідного міста, що опинилося під загрозою зовнішньої агресії і масових заворушень.
На круглий стіл зібрались як активісти Народного ополчення, Євромайдану, Автомайдану, «Правого сектору», так і лідери Народної дружини Миколаєва і Добровільної народної дружини, які змогли дійти консолідованого рішення.
Як розповів учасник Миколаївського народного ополчення Олександр Голобродський, ідея круглого стола народилася 3 травня, коли він зустрівся з давнім знайомим Віктором Спатаром, активістом Антимайдану, лідером Добровільної народної дружини.
— Ми більше години спілкувалися на теми Києва, Донецька, Одеси, Росії, влади, і я піймав себе на думці, що ми не опоненти — ми стали ворогами. Ця думка шокувала мене, так бути не повинно! Ми взяли себе в руки, і я сказав: стоп, Вітю, давай я не згадую сепаратистів, ти не згадуєш «Правий сектор». І скоро з’ясували, що в нас немає жодного ідеологічного протиріччя: ми обоє не хочемо війни, ми прагнемо жити в єдиній Україні, ми розмовляємо російською мовою, ми прихильники дотримання законності, розвитку країни, ми не задоволені ні колишньою владою, ні нинішньою. Ми обоє дрібні підприємці, ми прагнемо розвивати свій бізнес у спокійному тихому місті. Єдина наша розбіжність: я прихильник того, щоб Україна вступила у Євросоюз, Вітя — прихильник того, щоб Європа прийшла в Україну. Але чи варта ця розбіжність того, щоб ми стріляли одне в одного? Відповідь, по-моєму, очевидна. Тому й була запропонована ідея круглого стола. Ми були по різні боки барикад, тепер у нас барикада одна — це місто Миколаїв, — сказав Олександр Голобродський.
— Справді, ми зустрілися із Сашком, розмовляли різко, але дійшли того, що в нас дійсно мета одна — не допустити заворушень у Миколаєві. Ми не хочемо, щоб у місті була кров. Ми хочемо, щоб місто працювало, щоб наші діти спокійно гуляли. Ми переживаємо за своє місто. Повинен був порядок, повинен бути закон, — сказав Віктор Спатар.
Головна мета, яка об’єднала колишніх ідеологічних противників, — не перетворити Миколаїв на другу Одесу або другий Маріуполь, не допустити дій провокаторів на території мирного міста й показати решті України, що можна об’єднатися на рівні простих людей, а не політиків.
Точки дотику було знайдено, і «євромайданівцям», і «антимайданівцям» удалося прийти до спільного знаменника. Разом вони будуть протистояти потоку дезінформації, чергувати на блокпостах і патрулювати місто.
На жаль, на зустріч так і не прийшли найрадикальніші прихильники сепаратизму, що представляють проросійські політичні партії. Напевно, вони ще не готові.
Миколаїв.
