Символічний трамвай, у якому їде по життю поет, композитор і виконавець власних пісень Володимир Шинкарук, зробив п’ятдесяту зупинку, і він у зв’язку із цим запросив шанувальників авторської пісні у «Дім для душі» — це назва творчого вечора, що відбувся в обласному музично-драматичному театрі. Глядачі мали нагоду переконатися, що п’ятдесят років — то всього лиш «два рази по двадцять плюс ПДВ».
Виходить, вік студентський, тож недарма він, доцент Житомирського держуніверситету, стільки зусиль докладає до проведення щорічного міжнародного фестивалю авторської пісні «Студентські струни», шукає таланти і в авторській програмі «Струни душі» на третьому каналі Національного радіо.
Філософські твори змінювалися піснями про кохання, затим звучав гумор — особливий, з перчинкою. За роки творчої діяльності записано кілька касет і компакт-диск, виходить друком нова книга, та найбільшим своїм здобутком Шинкарук вважає дочку Ірину, чий голос добре відомий шанувальникам української пісні. Зустрівшись у «Домі для душі», батько й дочка знову співали разом.
