Прикро, звичайно, що Криничанський район потрапив до переліку соціально найвідсталіших на Дніпропетровщиниі. Але що поробиш, коли це суща правда. Єдине втішало, що відставання допомогло району потрапити до списку Українського фонду соціальних інвестицій, щоб хоч трохи поправити справи.
Не обійшлося без того, що народний депутат Олег Царьов замовив слово. Як-не-як, не всім таке щастя випадає. Адже фонд безкорисливо виділяє чималі кошти для розв’язання найгостріших соціально-комунально-побутових проблем населених пунктів та територіальних громад. Бери — не хочу!
Щоправда, є кілька обов’язкових умов. Найперша — це участь самого населення. Треба зібратися громадою на збори, зареєструватися ( кворум — третина мешканців) і спільно визначити, яку «дірку» латати. Ремонтувати школу, дитсадок, лікарню чи лазню, прокладати дорогу чи водогін. Створити ініціативну групу, котра контролюватиме реалізацію «містечкового» міні-проекту. До того ж 90 відсотків потрібних коштів фонд перекаже негайно. Решту мусить віднайти сама територіальна громада: зібрати з населення, а п’ять відсотків дозволяється просити в доморощених спонсорів, благодійників і меценатів...
Прийнятний варіант? Кращого й не придумати! Адже це майже на дурничку. Тільки й того, що поклопотатися, покрутитися та побігати, поворушитися, не чекати манни з небес.
Але в селах Затишному, Адамівці та Маломихайлівці й у селах Дружбівської сільради Криничанського району на збори люди... не зібралися. Отже, ніде потрібного кворуму не було. Таке враження, наче села повимирали й знелюдніли. Хоч невирішених проблем — по самісіньку зав’язку. Невже наші селяни так збайдужіли, що їм їхні ж негаразди «по барабану»?
Хоч би як там було, але коли мешканці сіл знехтували ідею і запрошення на сходки, посланці фонду розвернулися й подалися геть. Не хочете — ваша справа.
Тлумачать тепер те, що сталося в районі, по-різному. Хто навздогін чухає потилицю, хто рота від подиву розкрив і закрити досі не може, а хто просто не вірить, що ось так «перехитрили» самі себе. Села Дружбівської сільради, наприклад, потерпають від нестачі питної води. Була думка за кошти фонду та населення спорудити водогони.
— Я перша наполягала, — запевняє власниця фермерського господарства Світлана Антонюк: давайте скористаємося нагодою, кращої найближчим часом навряд чи діждемося, і проведемо воду. Однак секретар сільської ради Тетяна Матвієвська заявила, що все це афера. Що нас збираються обдурити.
Інший мешканець села Дружба Михайло Ходько ніби сам мав з цього приводу розмову з сільським головою Миколою Коваленком. І той йому сказав, що фонд із такою затією — це шахрайство. Влипнемо по самісінькі вуха й потім не відмиємося.
Депутат сільської ради Олександр Ващенко свідчить, що про збори «вперше почули, коли вони вже не відбулися». Для кворуму досить було 250 осіб, а прийшли трохи більш як сто. Себто людей просто належним чином не оповістили. І про це тепер кажуть тут в один голос.
У голови Криничанської райдержадміністрації Юрія Коваля своя версія.
— Вважаю, — каже він, — що винні голови територіальних громад і їхні активісти. Треба було інформувати населення про умови, запропоновані фондом. А сталося, по суті, навпаки.
Але, мабуть, найближча до істини Галина Філімонова, помічник-референт народного депутата Олега Царьова:
— З людьми нинішня влада на місцях просто не працює. І в цьому головна причина. Ніхто сьогодні не спілкується з народом, жодної роз’яснювальної роботи не веде і ніхто не переймається людськими турботами.
А ще, продовжує Галина Філімонова, нинішні чиновники заклопотані винятково власними інтересами, бо їм своя сорочка ближче до тіла. Все інше не хвилює. Переобтяжувати себе громадськими проблемами охочих немає. А якби міні-проект водогону за європейськими стандартами, з кращих матеріалів та із залученням кваліфікованих спеціалістів вдалося затвердити? Начальство мало б зайвий клопіт та відповідальність за його спорудження. Охота надриватися! Який з цього зиск?
Директор міжрегіонального відділення Українського фонду соціальних інвестицій Микола Герасименко каже: «Криничанський район — єдиний в усій Україні, де пропозиції фонду дістали відкоша, наче вони нікому не потрібні. Населення не виявило інтересу, а ми не нав’язуємося... Бо є обов’язкова умова, за якою працює фонд: участь громади та її лідерів у реалізації проектів — над усе! Якщо людям байдуже, то навіщо їх турбувати?»
Дніпропетровська область.
