Буваючи в регіонах, ми, парламентські журналісти, не раз чули від місцевих депутатів: мовляв, надто захоплюємося політичними пристрастями у Верховній Раді, а ось діяльності обласних, районних, сільських та селищних рад приділяємо менше уваги. Хоча їм доводиться розв’язувати безліч проблем виборців. Про те, як сьогодні працюється раді найпершого рівня — сільській, — розмова нашого кореспондента з головою Новострільцівської сільради Міловського району Луганської області Людмилою Кузнєцовою.
— З якими питаннями, проблемами здебільшого звертаються люди до сільради?
— Новострільцівська сільрада об’єднує три села: Зарічне, Дзержинське і Новострільцівка, в яких мешкають майже 1300 осіб. Наша сільська рада, без перебільшення, працює під гаслом «Вся влада радам». Люди приходять до нас із найрізноманітнішими питаннями — від найдрібніших до загальнодержавних проблем. Народилася дитина, хтось захворів, померла людина, посварилися з сусідом, виникли земельні спори — йдуть до сільради. За законом про місцеве самоврядування повноважень у голови сільради достатньо. Але хоч яким гарним був би закон, без фінансів нічого вирішити не можна. Бо треба надавати допомогу і ветеранам, і незаможнім, і багатодітним сім’ям.
— То чим можете допомогти людям? Які проблеми здатні розв’язати самотужки, а які вимагають лише втручання згори?
— У фінансових питаннях діємо лише в межах, передбачених бюджетом. Виконуємо бюджет — можемо вирішити деякі питання. За рахунок спецкоштів (з фонду самооподаткування чи спонсорської допомоги) можна і пам’ятники відремонтувати, і допомогти школі, дитсадку чи лікарні. Велику роль у наданні фінансової допомоги сьогодні відіграє базове підприємство — Стрілецький кінний завод.
— У якому стані нині перебуває місцева «соціалка»?
— Порівняно з іншими районами соціальну сферу збережено. У нас є середня школа-одинадцятилітка, денний медичний стаціонар, фельдшерсько-акушерський пункт, будинок культури, дитсадок, аптека, приватні торговельні точки. Щовівторка працює виїзний ринок. Завдяки сприянню народного депутата України Миколи Гапочки на базі колишнього будинку пристарілих відкрито денний медичний стаціонар. Там проведено ремонт, замінено систему опалення та меблі. Але потреби, звичайно, більші. Хотілося б виділяти більше коштів на харчування дітей у школі та дитсадку, на ремонти, опалення, медикаменти, іграшки.
— Як сільська рада взаємодіє з депутатами вищого рівня — районної, обласної рад, Верховної?
— Нашому округу дуже пощастило. У Верховній Раді наш регіон представляє Микола Гапочка. Не пам’ятаю, щоб раніше до нас доїжджали попередні депутати Верховної Ради. А Микола Михайлович регулярно проводить зустрічі з виборцями, надає величезну допомогу. В обласній раді наш депутат — заступник голови облдержадміністрації Юрій Махортов. Він, зокрема, допомагає у влаштуванні на навчання сиріт та напівсиріт — випускників шкіл, посприяв у проведенні газопроводу. Хочу сказати велике спасибі й депутатові обласної ради Сергію Рекьянову, який також допомагає школі, дитсадку. В тім, що у нас почали показувати луганське обласне телебачення, — заслуга депутата облради Віктора Гончарова. До того ж він щорічно надає допомогу «афганським вдовам» — матерям, діти яких загинули в Афганістані. У районній раді наш депутат — глава Міловської райдержадміністрації Юрій Кошута. До нього йдемо і з дрібними, і великими проблемами. Він, зокрема, допоміг провести опалення до лікарні, завжди з увагою ставиться до проблем ветеранів. Депутат райради, отаман Біловодсько-Міловського козачого полку Юрій Гарбуз, традиційно допомагає одиноким людям похилого віку.
— Що найскладніше у роботі голови сільради?
— Дуже складно спілкуватися з людьми, які не отримують зарплати. Коли вони дивляться мені в очі, а я можу лише їм поспівчувати. Важко пояснити людям, чому ми так бідуємо. Як пояснити пенсіонеру, який пропрацював усе життя на фермі, чому вона нині руйнується, а майно розтягують? Хоча більшість людей все-таки розуміють складність нинішнього часу і сподіваються на краще майбутнє.
— Що хотіли б побажати тим, хто творить велику політику в Києві?
— Насамперед повернутися обличчям до села. Бо якщо помре село, не розвиватиметься і держава.
Київ — Луганська область.
