Ранкове засідання 7 листопада
Сесія нарешті розглянула питання про надання згоди на призначення Геннадія Васильєва на посаду Генерального прокурора України. У виступі Г. Васильєв зазначив, що основною перепоною до прийняття консолідованого рішення про призначення Генпрокурора досі була зайва політизація цього питання. Бо прокуратура розглядається передусім як каральний орган держави, тож надто важливо, хто його очолює і від чийого імені він діятиме. Г. Васильєв звернув особливу увагу на необхідність посилення боротьби з організованою злочинністю та корупцією. На сьогодні органи прокуратури завалені десятками тисяч кримінальних справ, але вони не завжди мають змогу діяти оперативно і в ім’я справедливості. За таких обставин ще важливішого значення набуває процедура прокурорського нагляду. Як і зміцнення органів прокуратури кваліфікованими кадрами на місцях. Адже нині маємо парадоксальну ситуацію: центральний апарат Генпрокуратури кількісно постійно збільшується, а «низи» залишаються на голодному кадровому пайку. Це призводить до негативних наслідків у судочинстві та дотриманні законності.
Геннадій Васильєв відповів на запитання колег-депутатів. Серед яких, зокрема, було й таке: чиї інтереси найперше він захищатиме у разі обрання його Генеральним прокурором? На що претендент відповів: у роботі для мене є один «господар» — Закон.
Народні депутати у виступах висловлювали різні позиції стосовно кандидатури претендента. Так, Володимир Стретович висловив сумнів щодо права Г. Васильєва обіймати посаду Генпрокурора, бо він, мовляв, замішаний у деяких незаконних оборудках донецьких олігархів та кланів.
Володимир Нечипорук, навпаки, дав високу оцінку моральним та фаховим якостям кандидата і закликав колег проголосувати за його обрання.
Микола Рудьковський підтримав цю пропозицію, тому що Г. Васильєв, на його думку, витримав суворий іспит на порядність та повагу до законності.
Юрій Кармазін вказав, що нині, коли планка довіри до прокуратури знизилася, обрання на посаду Генпрокурора людини з високим почуттям відповідальності перед законом є особливо необхідним. На його думку, Г. Васильєв загалом відповідає цим високим вимогам.
Микола Томенко застеріг від поспішності й полегшеного підходу до вимог відповідності цій надто високій посаді: мовляв, це професіонал високого рівня. Такий підхід до обрання Святослава Піскуна вже дорого коштував державі та суспільству.
Степан Бульба заявив, що у фракції соціалістів немає серйозних заперечень проти кандидатури Г. Васильєва, однак є застереження: щоб він не став на посаді Генпрокурора розмінною монетою у політичних ігрищах хазяїв з Банкової.
Ярослав Сухий зазначив, що така принизлива роль — не для Г. Васильєва, якого він знає особисто. Бо це людина принципова в усьому, чим він нерідко буває «незручним» для високих державних посадовців.
У заключному слові Геннадій Васильєв запевнив, що дотримання законності для нього — визначальний принцип і у житті, і в роботі.
Голосування по кандидатурі Г. Васильєва відбудеться пізніше.
