Таємниця справи фармакологів № 10030054

Кому треба з талановитого вченого зробити ватажка злочинної зграї? На це і багато інших запитань міліцейське начальство відповідає з оптимізмом: «Ну що ви!? Ніякий він не злочинець, а поважний учений. І дай Боже, щоб його відкриття прославило Україну...» Але водночас наводить нібито доводи і факти, що важко назвати переконливими, але на підставі яких порушено кримінальну справу № 10030054 за ознаками ст. 202 ч. 1 (Порушення порядку заняття господарською і банківською діяльністю) і ст. 190 ч. 4 (Шахрайство) КК України. 

Для написання цього (як і попереднього) матеріалу я отримав від професора Геннадія Шитова близько сотні документів, що свідчать: він — відповідальний вчений і законослухняний громадянин. І, хоч як це дивно, не добув жодного «крамольного» папера з міліцейського відомства, який незаперечно свідчив би про те, що професор — зловмисник. Хоча і звертався до начальника УМВС України в Харківській області генерала міліції А. Сліпченка і був люб’язно запрошений на відповідну зустріч з його заступником полковником З. Галаваном, який, посилаючись на таємницю слідства, просто порадив мені вірити йому на слово. 

У серпні нинішнього року «ГУ» опублікував статтю «За що переслідують професора?», якою не так допоміг ученому, як напевне зробив йому ведмежу послугу. Напередодні районна прокуратура відпустила Г. Шитова з усім його науковим скарбом, як то кажуть, з миром. Але охмелілий від щастя волі професор і не підозрював, що тішитися нею буде недовго. Через кілька днів до нього нагрянув уже УБОЗ.

Незабаром телебачення і преса розповідали, посилаючись на той-таки УБОЗ і центр громадських зв’язків УМВС, про виявлену в Харкові підпільну лабораторію, де потай виробляли сумнівні медпрепарати і проводили небезпечні досліди на людях.

«Зловмисники грубо порушували технологію та санітарні норми. Цех був розташований у підвалі одного з житлових будинків. Основною сировиною для виготовлення біоглобіну була плацента, що за фіктивними документам закуповувалася в пологових будинках Харкова...»

Далі — ще жахливіше. «Жіночу плаценту переробляли в м’ясорубці, потім заливали «Білизною», опісля — іншими хімічними речовинами. Завод у підвалі встиг продати 250 тисяч ампул...»

Не перелічуватиму заслуг професора Г. Шитова в галузі фармакології і медицини, про які раніше вже йшлося («ГУ» № 151, 2003 р.), цитувати інших учених, які захоплено відзивалися про роботу колеги на науково-практичних конференціях, а підкреслю лише те, що біонормалізатор біоглобін, на думку багатьох науковців і лікарів-практиків, — препарат фармацевтичної і медичної науки третього тисячоліття, озброївшися досягненнями якої медична спільнота боротиметься вже не з наслідками багатьох захворювань людства, а з причиною їх виникнення. Учених, які неабияк розуміються на цій галузі фармакології, сьогодні у світі одиниці. Професор Шитов — один з них. Але українська держава, напевно, занадто багата на талановитих людей і її не вельми турбує науковий пошук якогось там професора-одинака, а тим паче його доля. Чи не тому його винахід, визнаний, до речі, за кордоном, закріплений патентом, зареєстрований як лікарський засіб, що дістав найвищі оцінки медиків, на батьківщині дотепер вважається «ізгоєм» і пройшов реєстрацію тільки як ветеринарний препарат, хоча професор Г. Шитов поклав життя на те, щоб його наукове відкриття служило насамперед народу України? Щоправда, нині в декількох українських медичних установах біоглобін проходить клінічне випробування і, як кажуть тамтешні фахівці, показує чудові результати. Але чи дочекається свого часу вчений?

«Не хочеш бути рабом — стань рабом закону», — сказав полковник З. Галаван на початку розмови.

Отже, обвинувачення перше. Біоглобін в Україні не зареєстрований як лікарський засіб, а тому не може бути застосований «щодо живих осіб». (Тут і надалі в цитуванні міліцейського документа збережено його лексику.) У період з 1999 року по серпень 2003-го посадові особи НВФ «Медбіоком ЛТД», не маючи ліцензії на відповідний вид господарської діяльності, а саме на виробництво медичних препаратів, організували виробництво біоглобіну, не зареєструвавши його як медичний препарат у порядку, встановленому чинним законодавством.

Справді, через обставини, що склалися, коли професор Г. Шитов і його винахід на батьківщині впродовж багатьох років залишається, м’яко кажучи, «непоміченим», препарат біоглобін не зареєстрований в Україні як лікарський засіб. Але він давно вже зареєстрований як ветеринарний препарат і на цій підставі вироблявся. До того ж у Російській Федерації біоглобін давно визнано ЛІКАМИ ДЛЯ ЛЮДЕЙ. І технологія його виробництва в ЗАТ «Біолік» (до слова, одному з найкращих фармацевтичних виробництв країни), як стверджує Г. Шитов, нічим не відрізняється від технології випуску лікарських засобів. Однак головне, що ліцензія на виробництво ветеринарних медикаментів і препаратів, а також на оптову і роздрібну торгівлю ними — у повному порядку. Вона видана ТОВ НВФ «Медбіоком ЛТД» 7 лютого 2002 року і чинна до 7 лютого 2005 року.

«То це на виробництво ветеринарних препаратів, а не лікарських засобів. А ми маємо у своєму розпорядженні дані, що професор Шитов лікував цим препаратом людей», — парирує начальник слідчого управління.

Що ж, давайте помізкуємо і над цим «криміналом» —  другим істотним обвинуваченням. Професор фармаколог, а не лікар, ніколи медичною практикою не займався. А заразом відкинемо й багато інших обвинувачень, як безпідставні. Наприклад, те, що препарат виробляли в підвальному приміщенні, яке не відповідає санітарним нормам. Приміщення, справді, підвальне, проте обладнане за всіма вимогами до такого роду виробництв, про що свідчать акти перевірки, складені Львівським державним науково-дослідним інститутом ветпрепаратів і міською СЕС спільно, до речі, з УБОЗ і держінспекцією з контролю якості лікарських засобів. Чи те, що медикаменти виробляли підпільно шляхом змішування плаценти з «Білизною» й іншими хімічними речовинами. Адже якщо дотримуватися таких примітивних пізнань у науці і технології, то й космічну ракету з такою само легкістю можна порівняти з трубою, начиненою гасом.

Один із перших у біоглобін, як стверджує автор винаходу, повірив Валентин Дикуль, ставлячи на ноги людей, «назавжди прикутих до ліжка». Потім — і чимало інших лікарів офіційної медицини. Як у Росії, так і в Україні, а можливо, і в інших країнах. Головна заповідь лікаря — не нашкодити і усілякими засобами врятувати життя і здоров’я хворого — не має нічого спільного з уявною далекозорістю органів. До речі, під час повідомлень у теленовинах про припинення діяльності підпільної лабораторії повідомлявся і номер телефону, за яким постраждалі від лікування біоглобіном могли зв’язатися зі співробітниками УБОЗа. «І що, багато в такий спосіб висловлено претензій, знайшлося свідків?» — запитую в Зіновія Степановича. «Жодного, — була відповідь, — не буду брехати».

Обвинувачення третє. «Зроблений препарат біоглобін працівники ТОВ НВФ «Медбіоком», діючи у складі організованої групи, шляхом обману, під виглядом лікарського засобу, яким він не є, реалізовували фізичним і юридичним особам Харківської й інших областей, чим заподіяли їм матеріальні збитки». Обвинувачення теж досить серйозне, але про які збитки йдеться? Якщо про заподіяння шкоди фізичному здоров’ю, то, як визнав полковник З. Галаван, йому про це нічого не відомо. Якщо мати на увазі те, що під виглядом лікарських засобів фірма збувала щось геть інше, то й тут непогодженість: препарат — легальний. «Якщо ж йдеться про те, — каже Геннадій Гаврилович, — що хтось купив наш ветеринарний препарат для власного лікування, то знову ж таки: в чому наша провина?

По-перше, наш препарат не належить до списку тих медикаментів, відпуск яких суворо регламентовано спеціальними правилами. Його може купити вільно хто завгодно, як зеленку. По-друге, якщо препарат у нашій державі досі вважається винятково ветеринарним, то це, я сподіваюся, теж не означає, що ми його маємо продавати тільки коровам чи собакам. Адже вони до аптек не ходять. І, по-третє, якщо в якійсь аптеці, що не має ліцензії на право реалізації ветеринарних препаратів, біоглобін продали як лікарський засіб і у слідства є такі докази, то запитання щодо цього, як я вважаю, треба поставити не мені, а керівникові тої чи іншої аптечної установи. Це ж елементарна логіка».

І, нарешті, четверте, значне, обвинувачення в незаконному придбанні плаценти, що, як підозрює слідство, до того ж не проходила жодних лабораторних досліджень на предмет зараження різними інфекціями. «Воно теж не витримує жодної критики», — пояснює професор, посилаючися на власні докази і заяви колеги, начмеда Київського пологового будинку № 5 Дмитра Говсєєва (газета «Сегодня» №199 від 05.09.2003 р.). «Справді, немає жодних наказів, — каже він, — які забороняли б пологовим будинкам укладати договори на постачання «дитячого місця» підприємству, що виготовляє з нього фармакологічний чи косметологічний препарат». «Крім того, — підкреслює Геннадій Шитов, — під час укладання договорів ми користувалися відповідною інструкцією, затвердженою 1990 року Міністерством охорони здоров’я СРСР. Мало того, при виготовленні біоглобіну ЗАТ «Біолік» передбачено вісім (!) ступенів захисту від можливості потрапляння до нього будь-яких хвороботворних мікробів. До того ж лікарі несуть персональну відповідальність за те, щоб плацента для цих цілей відбиралася тільки в здорових породілей».

Після першої публікації редакція одержала чимало листів, у яких і гнів, і крик про допомогу, і благання якомога швидше повідомити, як зв’язатися з професором, де придбати цей препарат. Відповідаю усім відразу: НІДЕ. Біоглобін — під слідством.

З моменту обшуку, вилучення документації і припинення діяльності ТОВ «Медбіоком ЛТД» у справі № 10030054 вже минуло майже три місяці. Жодних обвинувачень, як стверджує Г. Шитов, йому не висунуто, зазнає збитків не тільки фірма, а й державний бюджет, куди вона справно і, судячи з усього, чесно сплачувала податки в сотні тисяч гривень.

Харків.