Психологічна підготовка до лікувальної солідарності
Із виступів чиновників від медицини на тему, яка нас цікавить, ясно одне — безплатно можна одержати лише добру пораду: громадяни, змінюйте свій менталітет і приготуйте грошики. Цього разу офіційно.
Вислухавши різні точки зору на проблему, радієш одному: що певний цинізм безплатної медицини ліквідовано у психології самих реформаторів цієї галузі (так полюбляє називати очолювану ним сферу Міністр охорони здоров’я України Андрій Підаєв).
Отож на потреби охорони здоров’я в наступному році потрібно 19,5 млрд. грн. У проекті бюджету заплановано лише 8,5 млрд. Питома вага загального фонду відрахувань на охорону здоров’я в загальному обсязі ВВП у 2004 році очікується на рівні 3,1 відсотка. (Згідно із світовими стандартами, мінімальний розмір відрахувань має бути не менш як 6 відсотків від ВВП).
— Якщо обчислити, скільки залишається на пацієнта з сум, які надають, зважаючи на відрахування на зарплати медикам, комунальні платежі, обладнання тощо, то залишаються копійки, — визнав заступник міністра охорони здоров’я України Володимир Задорожний.
Щоб змінити ситуацію, у Міністерстві охорони здоров’я дійшли висновку, що лікувальний заклад повинен одержувати гроші з бюджету за фактично виконану роботу. Такий підхід, за словами В. Задорожного, розв’яже одразу дві проблеми: збільшить суми, які затрачають на лікування одного хворого, і змусить раціонально використовувати кошти.
Заступник головного лікаря країни говорить, що сьогодні досить важко визначити, хто кому і скільки винен, тобто об’єктивно оцінити витрати на надання медичної допомоги. Тому вже в наступному році плановано розпочати формування національних рахунків системи охорони здоров’я (грошова основа соціального страхування). І тільки тоді, на думку Задорожного, можна буде вийти на реальну розрахункову цифру — скільки потрібно громадянину, щоб одержати адекватну медичну допомогу. Поки що лише чиновник констатує факти фінансової участі пацієнта у процесі власного лікування за допомогою так званих благодійних внесків у фонд лікарні.
Реформатори медичної сфери самі хочуть зрозуміти, які суми на охорону здоров’я має надавати держбюджет (а це левова частка), які страхові фонди, які лікарня і які сам пацієнт. А для цього потрібне, вважають у Міністерстві охорони здоров’я, формування солідарної участі в фінансуванні охорони здоров’я.
Допоможіть! Зробіть послугу ?!
То на що може розраховувати український громадянин, звертаючись по медичну допомогу? За словами заступника міністра, принаймні на безплатну швидку допомогу. Міністерство охорони здоров’я підготувало національну програму розвитку швидкої невідкладної допомоги. Особливу увагу в ній приділено сільському населенню. Бригада швидкої допомоги має бути забезпечена всім необхідним, щоб надати хворому першу медичну допомогу на долікарняному етапі. А далі?
А далі процес одужання прямо залежить від фінансових можливостей пацієнта. Припустимо, що ми, за безплатною порадою Міністерства охорони здоров’я, відкоригували свій менталітет і морально готові платити медикам. Тільки хочеться все-таки знати: кому, скільки і за що? За допомогу чи послугу?
Як стверджує Володимир Задорожний, вже розроблено методику розрахунку ціни медичної послуги. Однак дотепер чітко не ясно, що це таке. Хоча міністр Підаєв обіцяв, що влітку дефініції «медична допомога» і «медична послуга» буде сформульовано і закріплено.
Нині в суспільстві поширена думка, що проблема нашої охорони здоров’я не в поганому фінансуванні, а в невмілому використанні наявних коштів.
Міністерство охорони здоров’я частково це визнає і збирається зосередити увагу на медичному менеджменті. Йдеться про нову систему управління галуззю. Це, звичайно, не панацея від безгрошів’я, але одна зі складових можливого розв’язання проблеми.
І все-таки, за словами Задорожного, міністерство дуже сподівається на прийняття закону про соціальне медичне страхування. Тоді лікувальна установа зможе функціонувати як повноправний суб’єкт економічно-господарської діяльності. У цьому разі можна буде визначити, хто за що мусить платити. Тільки тоді, на думку заступника головного лікаря країни, можна буде відповісти громадянину, що йому гарантовано в сфері медичного обслуговування, а за що він має платити сам.
