Зайве нагадувати, як живе сьогодні переважна більшість українців.
Розбещені безкарністю президент і уряд не хочуть бачити, що за вікнами їхніх «Мерседесів» коїться геноцид проти власного народу. Злочинно нехтується Конституція, де 46-ю статтею передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму. Все робиться з метою самозбереження влади, бо відомо, що голодного легше тримати в покорі. Відтак рік у рік мінімальна заробітна плата, що становить базу для відрахування до Пенсійного фонду, утримується на рівні 50 відсотків від прожиткового мінімуму. Злочинним є і щорічне виправдовування уряду про поетапне наближення мінімальної заробітної плати, пенсій та соціальних виплат до прожиткового мінімуму, виходячи з можливостей держави.
Це спотворює прийнятий Закон «Про загальнообов’язкове державне соціальне пенсійне страхування». Розрахунки показують, що згідно з цією урядовою практикою значно зменшиться розмір пенсій порівняно навіть з нинішніми.
Зрозуміло, що такий механізм розрахований не на бідних, а на багатих. Хоча є розрахунок і на бідних: за таких пенсій вони дешевше обійдуться багатим на виборах. За такого механізму нарахування пенсій люди змушені працювати ще десять—п’ятнадцять років, аби додати до пенсії якісь копійки. Отже, збуваються наміри влади подовжити пенсійний вік до такого, щоб пенсії взагалі не призначати — не те, що не платити.
Наміри влади збільшити мінімальну заробітну плату в 2004 році «аж» на 14 грн. за умов, коли лише на хліб витрати зросли на більшу суму, демонструють фарисейство і цинізм, з якими влада «піклується» про народ. Ще один зразок аморальності влади — перехід від пільгової допомоги ветеранам до адресної. Розраховуючи на те, що в більшості немічних людей не вистачить сил ні дійти, ні доповзти за оформленням адресної допомоги, кримінальна влада безбожно оббирає найзлиденніших людей.
І це в той час, коли недоїмка з податків зросла за рік на 600 млн. грн. і становить 14 млрд. грн. Це в той час, коли на кучмівську авантюру в Іраку викидається 97 млн. грн. Коли утримання президентських курортних закладів потребує більш як 90 млн. Коли «віднайдено» для нового палацу президента близько 100 млн. гривень. Перелік можна продовжити. Він свідчить, що у влади повністю втрачено почуття совісті. (Не кажу про глузд. Його, схоже, і не було).
Фракція СПУ в парламенті рішуче засуджує таку антинародну соціальну політику і вимагає покласти край геноциду в Україні.
Кабінет Міністрів, як суб’єкт законодавчої ініціативи, має терміново подати до Верховної Ради пропозиції до бюджету щодо індексації доходів громадян на величину, не нижчу від зростання цін на предмети першої потреби, і в першу чергу на всі харчові продукти, житлово-комунальні послуги, енергоресурси, включаючи підвищення цін на паливо. Не прикриватися показниками піврічної давності. Ціни зросли сьогодні, і сьогодні вони знищують сімейні бюджети. Така можливість у держави є. Якщо цього не зробить уряд, соціалісти самі внесуть належні пропозиції. Так само, як і про те, щоб частину коштів, накопичених для погашення міжнародного боргу, направити на підвищення пенсій до рівня мінімальної заробітної плати інвалідам війни і праці, багатодітним сім’ям, старим і немічним людям, хворим дітям.
Потрібно припинити створення пільгових умов для торгівлі спиртом і тютюном, дорогоцінними металами, зброєю. Всі надходження від акцизів, митних зборів та ПДВ направити на соціальну допомогу. Сподіваємося, що ці пропозиції підтримають усі депутати.
Лише за таких умов бюджетний комітет Верховної Ради може розглядати представлений Кабміном законопроект бюджету на 2004 рік. Лише за таких умов фракція СПУ братиме участь у його розгляді.
Олександр МОРОЗ,керівник фракції.