Закарпаття, як найменша область України, звісно, особливої погоди в економіці держави не робить, та все пізнається у порівнянні. За темпами зростання обсягів промислового виробництва закарпатці вийшли на перше місце з-поміж регіонів, досягнувши тридцяти шести відсотків приросту. При цьому третина загальнообласних обсягів промислового виробництва належить тим підприємствам, які реалізують інвестиційні проекти в умовах спеціальної економічної зони «Закарпаття» та території пріоритетного розвитку. З часу відкриття СЕЗ «Закарпаття» бюджет отримав більш як 31 мільйон гривень, у тому числі вже цьогоріч — майже 20 мільйонів.
— Здебільшого ці проекти спочатку реалізовувалися у швейній галузі, й саме тут було освоєно майже п’ятдесят мільйонів гривень капіталовкладень, — каже начальник управління промисловості облдержадміністрації Володимир Ломоносов. — В основному це були кошти іноземних інвесторів. Вони пішли на технічне переоснащення та на відкриття семи нових підприємств. У результаті більш ніж утричі на Закарпатті зросли обсяги швейного виробництва порівняно з 1990 роком.
— І хоч більшість із сорока підприємств цієї галузі працюють за давальницькою схемою і майже вся продукція йде на зовнішній ринок, прорив, що склався у легкій промисловості, — продовжив розмову перший заступник голови облдержадміністрації Михайло ДумниЧ, — став добрим прикладом для інших зарубіжних інвесторів.
Інвестори переконалися, що із закарпатцями можна мати нормальні партнерські стосунки, а влада всіляко сприяє цьому. Таким чином регіон здобув привабливий інвестиційний вигляд. До Закарпаття прийшли такі всесвітньо відомі фірми, як «Фольксваген», «Ядзакі», «Гроклін» та інші. За показником залучених прямих іноземних інвестицій на кожного жителя область вийшла на шосте місце в державі. Завдяки цьому значною мірою знято найгострішу проблему працевлаштування й відновлено чи створено 11 тисяч робочих місць.
Нинішнього вересня в Мукачевому розпочне будівництво заводу один із світових виробників бортових мереж для автомобілів і сільгоспмашин німецький концерн «Леоні». Вартість цього інвестиційного проекту — 14 мільйонів євро. Із пуском заводу тут буде працевлаштовано дві тисячі осіб. Проте на обліку в Мукачевому стоять 62 тисячі безробітних, а на одне робоче місце претендує десять.
Запитую у М. Думнича:
— Михайле Васильовичу, Закарпаття має ще й потужні природні ресурси. За оцінками геологів, лише запаси Мужіївського золотополіметалічного рудника — 50 тонн золота. Ще вищий у руді вміст срібла, свинцю й цинку. Які тут перспективи?
— З огляду на екологічну безпеку для збагачення золота в Мужієві на Берегівщині використовується досить затратний спосіб — гравітаційний. Тому кожна тонна руди дає десь шість грамів золота. Крім того, запаси першої черги рудника вичерпалися й тепер ведуться роботи на будівництві другої черги. Їх проектна вартість — 18 мільйонів гривень. Має перспективи й Сауляцьке родовище в Рахівському районі, де вміст золота в тонні руди набагато вищий. Його розробка також пов’язана з великими коштами.
— А ліс, який називають зеленим золотом Карпат? Регіон чомусь здобув недобру славу краю, де обсяги самовільних рубок чи не найбільші в державі.
— Ці хиби спливли на поверхню саме тоді, коли розпочався серйозний наступ на ділків від лісового бізнесу. Ми виходимо з того, що лісопереробка не може бути збитковою чи давати нульовий прибуток, і тому прискіпливо ставимося до таких «нерентабельників». Найперші вимоги — прибутковість, сплата податків та пристойна зарплата тим, хто працює в галузі, а не надприбутки окремих ділків від лісу.
— Ви згадали про зарплату. Чи й тут є такий рух, як у промисловості?
— Позитивні зрушення є. У травні середня зарплата, за даними статистики, становила 351 гривню, а вже наприкінці липня — 400 гривень. Окремі міста, і зокрема Мукачеве та Ужгород, а також Ужгородський район мають ще ліпші показники. Додам і те, що різко знижується заборгованість із виплати зарплати. На Закарпатті ця заборгованість найменша з-поміж регіонів України — 4,8 мільйона гривень. До того ж місяць у місяць вона скорочується.
Радує нас динаміка в агропромисловому секторі. За січень—червень збільшилася кількість прибуткових сільськогосподарських підприємств, на 1 відсоток зросло виробництво м’яса та на 3,8 відсотка — молока.
Хлібороби зібрали найвищий в Україні урожай збіжжя — по 28 центнерів з гектара й матимуть під урожай наступного року вдосталь власного високоякісного насіння. Добрі види на врожай кукурудзи. Але з огляду на те, що хліб родить лише в низинних господарствах, область продовольчим та фуражним зерном до повної потреби себе не забезпечувала ніколи. Його треба буде закуповувати й цьогоріч. Не секрет і те, що сільськогосподарський виробник залишається найуразливішим, з огляду на величезні диспропорції, що склалися в цінах на його продукцію та енергоносії, а також техніку. Тож середньомісячна зарплата тих, хто безпосередньо зайнятий у сільгоспгалузі, вдвічі менша, ніж у промисловості.
