За кілька тижнів добіжить кінця перший рік повноважень Верховної Ради України четвертого скликання. На превеликий жаль, він виявився роком втрачених можливостей. За перманентними політичними кризами і протистояннями ми так і не змогли приступити до реалізації того, що обіцяли виборцям усі, без винятку, політичні сили, представлені у парламенті. Йдеться насамперед про створення ефективної законодавчої бази для відродження вітчизняної економіки й нормального функціонування соціальної сфери, проведення довгоочікуваної суспільством пенсійної реформи, ухвалення нового Податкового кодексу. Конституційна реформа, яку в серпні минулого року запропонував Президент України, також лягає на плечі Верховної Ради, наділеної винятковим правом вносити зміни до Основного Закону України. Хоча є й певні позитиви. Зокрема, Голові Верховної Ради України В. Литвину вдалося досягнути компромісу, зняти протистояння у сесійній залі на завершальному етапі бюджетного процесу. Сподіваємося, що зусилля керівництва парламенту і уряду України з налагодження конструктивної співпраці матимуть підтримку всього депутатського корпусу.
Названі вище пріоритети законодавчої діяльності, за логікою речей, мусили б стати консолідуючою основою для всієї Верховної Ради, об’єднати більшість і опозицію спільною метою — прислужитися своєму народу, своїм виборцям, виконати покладену на нас відповідальну місію. Адже впродовж останньої виборчої компанії не хто інший, як опозиція, активно експлуатувала ідею необхідності перерозподілу владних повноважень і побудови в Україні парламентсько-президентської республіки. То чому сьогодні, коли справа конституційної реформи вже стоїть на порядку денному і потребує максимального зосередження зусиль усіх фракцій і груп, особливого ентузіазму з боку опозиції не спостерігається? Навпаки, складається враження, що певні сили намагаються торпедувати чи, принаймні, загальмувати хід політичної реформи.
До таких висновків спонукає ситуація, що розігрується останнім часом довкола законопроектів «Про вибори народних депутатів України», які об’єктивно сьогодні не є нагальними чи невідкладними. Одначе певні політичні сили намагаються привнести в суспільну свідомість думку про те, що прийняття закону «Про вибори народних депутатів України» на засадах суто партійної пропорційної системи є необхідною умовою політичного структурування суспільства й успішного проведення конституційної реформи. Чи так це насправді?
Депутати нашої фракції переконані, що ця проблема є надуманою і передчасною. Українське суспільство через цілу низку причин не готове до того, щоб цілковито віддати найвищий законодавчий орган на відкуп політичним партіям і партійкам (таких сьогодні налічується понад 130) лише заради розбудови останніх.
Партійна селекція за допомогою виборчого «секатора» — річ, безперечно, корисна і прогресивна, проте абсолютизувати цей механізм не варто. Адже, відкриваючи всі семафори для партійних потягів на парламентських виборах, ми водночас перекриваємо дорогу у велику політику представникам регіональних політичних еліт, яким украй важко буде потрапити у потенційно прохідну частину партійних списків. Певні тенденції такої ситуації уже мають місце. Після запровадження змішаної системи виборів і скорочення вдвічі мажоритарних округів питома вага столичної еліти у депутатському корпусі Верховної Ради помітно збільшилася за рахунок скорочення представників з місць.
Імперативні мандати досі давали можливість репрезентувати в парламенті інтереси всіх територіальних округів і регіонів й забезпечували зворотний зв’язок по лінії парламент—виборчі округи та контроль за діяльністю народних депутатів. Окрім усього, кожний позапартійний громадянин мав можливість реалізувати повною мірою своє конституційне право обирати і бути обраним. З огляду на це мажоритарна система вважається найдемократичнішою з усіх випробуваних цивілізованим світом. То чому ми мусимо сьогодні відмовлятися від неї заради сумнівної революційної доцільності?!
Виходячи з вищезазначеного, фракція політичних партій Промисловців і підприємців України та «Трудова Україна» пропонує всім депутатським фракціям і групам Верховної Ради підтримати нашу ініціативу із запровадження тимчасового мораторію на розгляд у повторному першому читанні законопроекту «Про вибори народних депутатів України». Ми пропонуємо повернутися до цієї проблеми після того, як депутатський корпус впорається із законодавчим забезпеченням пенсійної реформи, ухваленням Податкового кодексу та прийняттям усього комплексу рішень, пов’язаних з конституційною реформою.
Ігор ШАРОВ,керівник фракції.
