Чому не виходить «Голос України в Росії»?

На дискусії журналістів і влади, що відбулася замість урочистостей, обговорювали питання свободи слова, засилля російськомовних ЗМІ в Україні, шаленої експансії російських видань, котрі заполонили внутрішній інформаційний ринок. «Известия в Украине», «Труд в Украине», «Комсомольская правда в Украине» —ці та інші газети сусідньої держави окупували газетні кіоски й лотки і в столиці, і в найменшому райцентрі. У магазинах, в автобусах, у потягах, автомобілях, на базарах лементує «Русское радио», вбиваючи у голову слухачеві, що воно «лучшее». Вторять йому «на великорусском» місцеві радіостанції, крутячи без упину Кіркорова з Пугачовою... І годі пересічному українцеві скористатися своїм законним правом громадянина незалежної суверенної держави послухати передачу рідною і водночас державною мовою... Годі шукати на розкладках і «Голос України» чи «Урядовий кур’єр» — за «Губернскими ведомостями» та «Телеграфами» їх не побачиш: нема у продажу... Ввімкнеш увечері Перший Національний телевізійний канал, а там вищі урядовці держави пани Азаров та Смірнов «докладывают об обстановке»...

Щиро обурювався нехтуванням Закону про мови, зневагою Конституції України, котра проголосила одну мову державною — українську, і начальник управління адміністрації Президента Олександр Савенко. Високий посадовець узяв участь в обговоренні пекучих проблем. Щоправда, багато журналістів так і не второпали, на кого нарікав Олександр Миколайович, критикуючи, наприклад, державне телебачення. Адже якщо адміністрація Президента не в змозі навести там лад, то хто ж тоді в хаті хазяїн? Платник податків утримує державного чиновника для того, щоб він забезпечив йому, платникові, дотримання законності. І в мовному питанні також. Однак я не пригадую випадку, щоб хтось був покараний — позбавлений ліцензії на мовлення — за те, що порушує Закон про мови. За те, що топче Конституцію своєї держави. Ось і слухаємо «Русское радио» «на нашій — не своїй землі»...