Директор єдиної на Черкащині сільської школи для обдарованих дітей Ліна Терещенко зверталася до колег-депутатів з проханням допомогти її землякам хоч на крок наблизитися до цивілізації. Адже живуть вони не деінде, а на Тарасовій землі...
— Щороку до Моринців, Будищ, Керелівки-Шевченкового приїжджають гості з усієї України, — говорила Ліна Денисівна. — На уклін до поетової батьківщини прибувають люди з-за кордону... Ми радо вітаємо всіх, кого любов до Кобзаря привела на Звенигородщину. І водночас згораємо від сорому, що села наші ще й досі не газифіковані, дороги розбиті, господарські споруди зруйновані. Через холоднечу в приміщеннях у січні-лютому не навчаються учні місцевого сільськогосподарського коледжу. Зачинено дитячий садок «Тарасик». Не опалюються дільнична лікарня, будинок культури, торговельний центр...
Особлива тривога депутата Терещенко — навчальні заклади. Крім коледжу, у Тарасовому селі діє дві школи. Одна, очолювана Ліною Денисівною, зібрала під своїм дахом обдарованих дітей з усієї України. Мешкають майбутні художники, музиканти, співаки в гуртожитку. Завдяки невичерпній енергії директора у школі мистецтв не припинялися заняття у найлютіші морози. Задля цього Ліна Денисівна їздила «вибивати» паливо аж у Міністерство вугільної промисловості! Столичні чиновники змилостивилися над жінкою і «відпустили» 200 тонн вугілля. Тепер Ліна Терещенко намагається пришвидшити спорудження будинку для вчителів. Або хоч його надійну консервацію. Бо стоїть та недобудова у центрі села, мов сирота. Для лихих людей нажива.
Чимало клопотів і в місцевій середній школі, де директором Лілія Гаврилюк. Найголовніше — тіснява. Бо типового приміщення школи у Керелівці-Шевченковому немає. Стару добротну споруду, зведену ще 1929 року, з великими труднощами зламали, а на нову не спромоглися. Вистачило духу лише на прибудову, в якій нині й навчаються юні нащадки Тараса. Розпочате десять років тому будівництво нового приміщення, як і недобудований учительський будинок, призупинено.
— Коли в нашу Керелівку приїхав Міністр освіти Василь Кремень, ми з учителями запросили його до своєї школи, — якось поділилася з журналістами Лілія Гаврилюк. — Міністр ознайомився з музеєм Тараса Шевченка, відвідав хату дяка, де навчався грамоти малий Тарас, а зайти до нашої школи... відмовився. «Приїду на відкриття нової», — тільки й почули від нього.
Очевидно, довго доведеться чекати шевченківським педагогам на приїзд міністра. А ще довше — учителям сусідніх Будищ. Того самого села, де колись майбутній геній служив козачком у пана Енгельгардта. Тепер у колишній поміщицькій садибі навчаються сільські діти.
Нещаслива доля спіткала й іншу школу, у Моринцях, де народився наш пророк. Розпочате десять років тому будівництво нового приміщення не завершене. А стара школа тріщить і просідає.
— Триста п’ять наших учнів ніби сидять на пороховій бочці, — бідкалася директор школи Валентина Слива. — ... Щороку, в березні, особливо в ювілейні Шевченкові дні, приїжджають до Керелівки та Моринців найвищі посадові особи держави, відвідують пам’ятні місця, зустрічаються з поселянами, обіцяють, і з тим від’їжджають...
Черкаська область.
