Уже десятий рік на кришталево чистих озерах поблизу села Чортория Кіцманського району гніздяться лебеді. Для них тут справжнє привілля. У плесах багато природного корму. Ніхто не заважає птахам виводити й виховувати потомство. Хоча спершу лебедям загрожувала небезпека від місцевих мисливців. Їм офіційно дозволялося полювати тут на водоплавних птахів. Був навіть випадок, коли один бузувір пальнув зі своєї дубельтівки по лебединій зграї і вбив наповал красеня-шипуна. Але після цього любителі природи вдарили на сполох, і полювати тут заборонили. А згодом депутати обласної ради на своїй сесії надали цим озерам статус заповідної території. І лебеді опинилися під охороною закону.
Восени на водойми прилітають сотні шипунів. Тут вони зимують, оскільки не всі чорторийські озера замерзають. Окремі з них не вкриваються кригою тому, що на дні постійно нуртують підземні джерела. У водоймах багато водоростей. А це улюблений корм лебедів. До того ж місцеві жителі підгодовують їх сухарями, крупами, зерном кукурудзи. У вихідні сюди навідуються також міські жителі та школярі з сусідніх районів. І теж не з порожніми руками. Одне слово, лебеді під опікою милосердних людей почуваються затишно й комфортно. Понад сто шипунів розкошують тут нині. Але з кожним днем їх більшає. Тому місцева сільрада доручила наглядати за ними одному з єгерів тамтешнього лісництва.
З настанням весни зграя стає на крило й прощається з гостинними чорторийськими озерами. Залишається тут лише одна пара, яка виводить потомство і хазяйнує на водоймах. Щороку на світ у цієї родини з’являється по десять—дванадцять гарненьких лебедяток. Майже два роки вони мають рудувате оперення, яке потім скидають і перетворюються на білосніжних красенів. Правий був Андерсен, який написав казку «Бридке каченя». Не одразу диво твориться. Тим паче в храмі природи.
...Уродженець Чорториї видатний український кіномитець Іван Миколайчук свого часу зняв чудову кінострічку «Вавілон ХХ». Є в ній приголомшливий епізод. Після розстрілу бідноти куркулями село зійшлося святкувати Водохреще. На озері вирізали ополонку у вигляді хреста. Неждано-негадано в ній приводнилася пара лебедів. Цим символічним епізодом і завершується Миколайчуків твір. Через кілька років після Іванової кончини лебеді, на подив місцевих жителів, з’явилися і на чорторийських озерах. Ніби на віддяку за те, що він так трепетно оспівав їхню красу.
От і не вір після цього в дива.
Чернівецька область.
