За розвиток перспективних наукових шкіл і впровадження системи освіти європейського рівня ректора Харківського національного університету радіоелектроніки (ХНУРЕ) Михайла Бондаренка нагороджено орденом «За трудові досягнення». Що стоїть за високою нагородою Міжнародного академічного рейтингу «Золота Фортуна», науковому Харкову відомо. Вітчизняна наука, що опинилася аж ніяк не в тепличних умовах, виживає завдяки зусиллям окремих особистостей. Це вони здійснюють воістину історичний прорив, завойовуючи майбутнє своїй країні на важкому інтелектуальному фронті. І коли-небудь, гортаючи золоті сторінки нашої історії, ми обов’язково відчуємо гордість за те, що були їх сучасниками.
На І Міжнародному форумі «Прикладна електроніка. Стан і перспективи розвитку», що проходив цього року в стінах Харківського національного університету радіоелектроніки, сумувати не довелося. Надто вражаючими виявилися деякі наведені учасниками форуму факти, що послужили антуражем до наукового зібрання. Приміром, основні фонди інститутів галузі не оновлюються понад 15 років, украй сумні перспективи радіоелетроніки і щодо припливу нових спеціалістів. Ситуацію ще можна змінити на краще за відповідної підтримки законодавчих и виконавчих структур України. А вчених у нас достатньо, і вони хочуть бути корисними Батьківщині.
Тим більш важливо, якщо у когось це виходить. Ректор ХНУРЕ Михайло Бондаренко, отже, людина унікальна. Тому що корисним для людей був завжди. Ще навчаючись на третьому курсі очолюваного ним уже вісім років університету, сільський хлопець із Кегичівського району, що на Харківщині, запам’ятався викладачам своєю наполегливістю і цілеспрямованістю. Від цієї людини всього можна було чекати, навіть створення штучного розуму. Так і вийшло: докторську дисертацію майже двадцять років тому М. Бондаренко захистив з систем штучного інтелекту, що розпізнають звукову інформацію. На той час роботи харківських учених із наукової школи, яку представляв Михайло Федорович, високо цінувалися в СРСР та за його межами, вважаючись розробками світового рівня. Більше двох років у не такі вже й далекі сімдесяті Михайло Бондаренко, котрий швидко опанував іспанську мову, працював за направленням Міністерства вищої освіти СРСР викладачем-радником на Кубі. Студенти університету Орієнте перейнялися тоді щирою повагою до цієї приємної людини. А сьогодні в активі президента Академії наук прикладної радіоелектроніки України, Росії та Білорусі 150 наукових праць і 35 підготовлених кандидатів та докторів наук. А очолювана ним упродовж 25 років кафедра програмного забезпечення ЕОМ і досі найкраща у вузі. Давно і щільно обросла вона науковими зв’язками з університетами Німеччини, Англії, Фінляндії, Голландії, Польщі, США, не кажучи вже про СНД. Дві сотні іноземних студентів із 25 країн світу вивчають комп’ютерні технології та радіоелектроніку в Харківському національному університеті радіоелектроніки. І саме цей вуз обрано держдепартаментом США для першого свого роду гранту на розвиток українських високих технологій. Подібної підтримки з боку Штатів ще не бачила Україна та країни пострадянського простору. А ось добрий це знак чи не дуже, є сенс замислитися. Сам М. Бондаренко, щоправда, нічого такого, що б насторожувало, в цьому не вбачає. Конституцією, каже, «відплив мізків», врешті-решт, не заборонений. І що більше українських інтелектуалів світ побачить, то більше виграє Україна. Коли-небудь Батьківщина все-таки покличе своїх учених. Більшість їх повернеться!
— Харківський національний університет радіоелектроніки активно включився в Європейську мережу дистанційного навчання, ми створили лабораторію віртуальної освіти, напрацювали готовий пакет матеріалів з підготовки фахівців в Інтернет-мережі, який іноземці купують у нас навіть без перекладу, але самі, виходить, своїми ноу-хау повною мірою користуватися не можемо, — каже М. Бондаренко. — Бо відсутня законодавча база.
— Ми перші запропонували Міністерству освіти пакет документів з дистанційної освіти, — підкреслює ректор ХНУРЕ, — і процес уже не зупинити. Справа — за парламентаріями. Їх російські колеги, між іншим, виявилися прудкішими. В наших сусідів законодавча база вже дає змогу здобувати дистанційну освіту більш як 100 тисячам студентів. Півтора десятка центрів віртуального навчання створено в Росії на сьогодні. Чому ж Україна має бути в аутсайдерах? Наш науковий потенціал на таке не заслуговує.
Харків.
