Ще донедавна слово СНІД породжувало паніку. Ми боялися і порятунок свій вбачали в тому, щоб не думати про хворобу, відгородитися від інфікованих. На початку епідемії лунали навіть вимоги створити спеціальні «гетто» для хворих. Але час показав, що люди з ВІЛ значно безпечніші за, скажімо, носіїв гепатиту чи туберкульозу. Cтатистика стверджує, що мало не кожний сотий українець є сьогодні носієм ВІЛ, і змушує нас переглянути своє ставлення до проблеми.
Людина зі статусом ВІЛ за певних умов може жити 15—20 років до початку власне СНІДу, почуватися при цьому здоровою, працювати, відпочивати і навіть народжувати дітей. Варто пам’ятати, що вони дуже вразливі і часто є менш небезпечними для членів своєї родини, аніж родина для них. Єдина умова для уражених — порядно ставитися до оточення і не наражати їх на небезпеку інфікування.
Як же організувати своє життя і побут у разі встановлення діагнозу «ВІЛ+» у вас чи членів вашої родини? Завідувачка кабінету довіри київської наркологічної лікарні «Соціотерапія» Тетяна ЛОГІНОВА радить.
Рідним ВІЛ-позитивних:
1. Підтримуйте! Для ВІЛ-позитивної людини дуже важливо, щоб у сім’ї до неї ставилися доброзичливо, не залишали сам на сам зі своїм страхом. У великих містах вже значно зменшується обструкція людей, які живуть з ВІЛ, доступнішою є медична допомога. Але для маленьких сіл і містечок ця проблема існуватиме ще довго, доки не зміниться свідомість людей, і передусім медиків.
2. Дотримуйтеся елементарних правил гігієни. Дізнавшись про діагноз близької людини, не панікуйте: вам особисто це нічим не загрожує за умови дотримання деяких правил. Пам’ятайте, що вірус передається через кров, сперму, піхові виділення та грудне молоко. Стежте за тим, аби ці рідини не потрапляли у ваш організм через слизові оболонки, порізи, проколи на шкірі або іншим шляхом. 
Станок для гоління та інші предмети гігієни мають бути індивідуальними у всіх членів родини. Удома мають бути одноразові гумові рукавички на випадок кровотечі у ВІЛ-позитивного. Якщо на руки потрапила інфікована кров, їх треба добре вимити з милом. Якщо ви вкололися чи порізалися чимось, що могло містити інфіковану кров, швиденько витисніть з «місця аварії» порцію крові, залийте розчином перекису водню і змастіть йодом.
3. Ретельно і часто прибирайте в помешканні. Обов’язково в одноразових рукавичках. І постійно мийте руки! Перед тим, як готувати їжу; перед тим, як торкатися людини, за якою ви доглядаєте; після того, як прибрали в квартирі, доглядали за хатніми тваринами, торкалися власної слизової оболонки або ходили до туалету. Якщо у вас суха шкіра, користуйтеся кремом для рук, але все одно мийте їх часто.
ВІЛ-позитивним:
1. Головне — віддалити хворобу. Для цього слід навчитися дбати про себе та свій імунітет. ВІЛ-позитивній людині варто змінити режим дня, а інколи і спосіб життя. Менше хвилюватися, краще харчуватися. Їжа має бути калорійною та багатою на вітаміни. Якщо з’явився стоматит чи кандидоз ротової порожнини, перейдіть на парову подрібнену їжу. У періоди загострень хвороб шлунково-кишкового тракту обов’язково дотримуйтеся дієти, призначеної лікарем. Будь-яке противірусне лікування шкодить печінці, а тому час від часу розвантажуйте її дієтою. Овочі та фрукти перед вживанням треба добре мити. А ще краще — чистити. М’ясо треба добре просмажувати чи проварювати, використовуйте окрему дощечку для нарізки м’яса і добре її мийте.
ВІЛ-позитивним людям не можна прибирати за домашніми тваринами, чистити акваріуми, туалети.
2. Обов’язкові фізичні вправи (до речі, вони —визнані антидепресанти), однак без перенавантажень. Одним з показників здоров’я у ВІЛ-позитивних є підтримання сталої маси тіла. Вона може бути навіть більшою за норму відсотків на десять.
3. Обстеження і регулярна диспансеризація! Загальний аналіз крові доступний нині будь-де. В обласних центрах СНІДу вам підкажуть, де можна зробити інший аналіз — імунограму. Саме імунологічні показники перші засвідчать негативні зміни в організмі, навіть якщо зовні це ще непомітно. Є ще аналіз, який вимірює вірусне навантаження — кількість вірусу в одиниці крові. Але він надто дорогий. Та медики навчилися й без нього визначати момент, коли слід починати терапію антиретровірусними препаратами (вони призупиняють розвиток вірусу).
Головне, пам’ятайте: життя триває!
За матеріалами вісника «Україна і СНІД».
Сторінку підготувала Юлія ПОТАПЕНКО.