У Базарі, що в Народицькому районі Житомирщини, відбулося перепоховання 46 учасників Другого зимового походу, які загинули в боях з кавалеристами Котовського.
Про трагедію під Базаром, що сталася 81 рік тому, знають далеко не всі. А було так.
Збройна боротьба 1917—1921 років за самостійну Українську державу добігала трагічного кінця. Восени 1920 року військо Української Народної Республіки під ударами більшовиків разом з вимушеними союзниками відступило до Збруча. У жовтні польські власті уклали перемир’я з Росією, що дало змогу С. Будьонному вдарити по війську УНР. 26 тисяч українських старшин і козаків мусили перейти Збруч і були інтерновані в табори. А на Наддніпрянщині ще й 1921 році діяло чимало повстанців. Уряд УНР в еміграції створив у Львові штаб Української повстанської армії під командуванням генерал-хорунжого Юрія Тютюнника. Серед інтернованих було багато охочих іти на Велику Україну — на допомогу повстанцям.
Другий зимовий похід почався восени 1921 року. Найбільша група, волинська (800 вояків), під командуванням Юрія Тютюнника перейшла кордон біля Новограда-Волинського, розгромила кілька продзагонів, а зібраний ними хліб роздала селянам. Сьомого листопада зайняла Коростень, звільнивши в’язнів — здебільшого селян, які не здавали хліба продзагонам. Але втримати місто не вдалося. Група рушила далі в напрямку Києва. Проти них кинули кавалерійську бригаду Котовського.
У ніч на 17 листопада обтяжений пораненими загін переправився через річку біля села Малі Миньки. Тоді випав сніг, а річка не замерзла. Усі змокли й затрималися в селі до полудня. Щойно валка підвід вирушила за село, як налетіла кіннота Котовського. Загинуло близько 250 повстанців. Лише близько сотні змогли прорватися до лісу й пробитися за кордон. 443 вояки потрапили в полон. 84 старшин і козаків конвоювали до Києва, де згодом розстріляли. А 359 вояків на світанку 21 листопада вивели за село і розстріляли за постановою «п’ятірки». Перед розстрілом Котовський пропонував перейти на бік червоних, але полонені відмовилися.
Привітати Котовського з перемогою прибув Фрунзе. За його поданням Котовський був нагороджений третім орденом Червоного Прапора.
А могили зрівняли з землею.
1941 року, за німецької окупації, українські націоналісти під керівництвом Олега Кандиби, відомого в літературі як Олег Ольжич, організували багатолюдне відзначення 20-ї річниці базарської трагедії. Після того окупанти арештували 721 учасника, сотні їх було розстріляно в Житомирі.
Пам’ять про подію 1921 року не стерли десятиліття замовчувань. 1991 року на могилі в Базарі було встановлено хрести й таблицю зі списком усіх 359 розстріляних. 2000 року за сприяння української діаспори тут встановлено пам’ятник.
