Нині всі друковані ЗМІ схибнулися на оплакуванні наших громадян, замість того, щоб сконцентрувати свої сили на піднесенні енергії і волі людини. Я, наприклад, вважаю, що сьогодні кожному треба усвідомити, що жодний депутат, жодна держава не зобов’язані робити нічого, крім того, щоб дати свободу праці і правильні закони. Час викорінювати з народної підсвідомості думку, що бути нещасним і бідним — це добре.
Телебачення також плаче і стогне. І проповідує бандитизм, закликаючи спалювати будинки і автомобілі, стріляти по всьому, що рухається. Враження таке, що надійшло якесь глобальне замовлення у масштабах країни — максимально розбестити народ.
У моєму «рідному» Славутичі величезна кількість боржників за комунальні послуги, до того ж суми боргу обчислюються тисячами. І тільки частина боржників —люди бідні, а решта — цілком забезпечені власники житла. Керівництво МЖКГ посилається на те, що немає закону, здатного примусити їх сплатити. Натискають тільки на совість. Якщо це дійсно так, не бути нам вільною і багатою країною. Значить, люди не усвідомили навіть такої простої істини, що за все треба платити. Але й депутати Верховної Ради, готові заради влади продати все, що можна, теж не усвідомили.
Якщо політика не зміниться, то років через десять залишиться в Україні не більше десяти мільйонів жителів. Сам я пенсіонер, жити мені максимум 20 років. Але дітей і онуків шкода.
Славутич.
