У липні поточного року, ідучи у відпустку, народні депутати безуспішно намагалися подолати повторне президентське вето на прийнятий Верховною Радою Закон «Про списання і реструктуризацію заборгованості за квартплату, комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію». «Змилостивити» Президента не змогло навіть скасування раніше прийнятого парламентом мораторію на стягнення пені за прострочення комунальних платежів, котре в разі ухвалення вказаного закону набрало б чинності ще з липня. Позиція Президента, очевидно, так збентежила нинішній склад парламенту, що за скасування президентського вето на прийнятий попереднім складом парламенту закон проголосували лише 108 депутатів, тим часом як за прийняття «комунального» закону у президентській редакції — аж 205 народних обранців. Парламент навіть не спромігся запропонувати власний альтернативний варіант цього закону, фактично передавши свої функції в соціальній сфері на розсуд Президентові. З чого і скористалися можновладці, розпочавши масований наступ на мільйони комунальних боржників, загрожуючи судово-репресивними заходами.
Вважаю за доцільне внести до тексту «репресованого» Президентом закону положення про списання житлово-комунальної заборгованості не з дворічним і більше терміном заборгованості, як початково було прийнято парламентом, а саме починаючи з трирічного терміну. Тобто відповідно до статей 71 і 75 Цивільного кодексу України. Адже стаття 71 ЦКУ передбачає строк давності за такими борговими зобов’язаннями не більше трьох років, а стаття 75 ЦКУ — обов’язковість виконання статті 71 ЦКУ незалежно від позиції сторін.
Парламенту варто було б також зберегти мораторій на стягування пені за прострочення платежів. Запропонований механізм може лише заблокувати для громадян саму можливість розрахуватися хоча б зі старими житлово-комунальними боргами.
Саме така редакція «комунального» закону спроможна нейтралізувати імовірну чергову обструкцію з боку Президента. Оскільки останньому доведеться розв’язувати накладання президентського вето не тільки на прийнятий парламентом закон, а й на чинні правові положення цивільного законодавства України. А це вже поза рамками офіційних прерогатив Президента України. Позачерговий розгляд і прийняття парламентом вказаного закону вже у вересні цього року стало б хоча й запізнілим, але виконанням свого обов’язку перед мільйонами виборців України.
 
Київ.