Кількість медалістів серед цьогорічних українських випускників порівняно з 2001 роком зменшилася з 8,9 відсотка до 7,6 від загальної кількості учнів. Фахівці вважають, що пов’язано це з прийняттям Положення про золоту та срібну медалі. Однак на колегії Міністерства освіти і науки України «Про підсумки 2001—2002 навчального року та завдання на новий навчальний рік» обговорювали не лише це питання.
Загалом ситуацію, що склаласянині на освітянській ниві, учасники зібрання оцінили позитивно. Приміром, з першого вересня вчителям обіцяно в стовідсотковому режимі сплачувати грошові надбавки на оздоровлення, за вислугу років тощо. Цьогоріч заплановано випустити 13,5 мільйона нових підручників. І хоча поки що не побачила світ навіть третя їх частина, кошти вже виділено. Окрім того, тепер іноземну мову опановуватимуть другокласники, учням не виставлятимуть оцінки за поведінку і не залишатимуть на другий рік. На переконання міністра Василя Кременя, такі нововведення сприятимуть вихованню ділових освічених громадян.
Разом із досягненнями вчені мужі говорили і про недоліки в галузі. Так, залишає бажати кращого освіта на селі. Про це промовисто свідчить такий факт: за одинадцять років незалежності серед 177 переможців міжнародних олімпіад не було жодного учня із сільської місцевості (до речі, 70 відсотків українських шкіл становлять саме такі). Практично не оновлюється матеріально-технічна база. Cучасними комп’ютерами обладнано лише десять відсотків шкіл.
Під час роботи колегії мимоволі пригадалося минулорічне всеукраїнське освітянське віче. Тоді до столиці з’їхалися практики з усіх куточків країни. Зазначу, їхні доповіді такими оптимістичними не здавалися. Нерідко на очі ораторів навіть сльози наверталися. Тут говорили здебільшого про затримку мізерної платні, про труднощі під час переходу на дванадцятибальну сиcтему оцінювання, в якій плутаються не лише учні та батьки, а й самі викладачі, про занадто важкі навчальні програми тощо.
Зрештою, щоб переконатися, чи стала наша освіта кращою, чекати залишилося недовго. Перший дзвоник не за горами. А за ним — щоденні шкільні будні...